Десантники під Донецьком виконують завдання без жодного пострілу [ Редагувати ]

Остання доба для передмістя Донецька виявилась гарячою. Бойовики гатили по позиціях українських військових із гаубиць та мінометів. Разом із десантниками на крайній позиції перебувала і наша знімальна група. Подробиці у сюжеті Ірини Баглай.

Цією дорогою десант виїжджає на завдання за лінію наших укріплень. Позаду - Авдіївка. Попереду - вже Донецьк. Їдемо без світла. З трьох боків - позиції бойовиків. Ті, щойно помітивши техніку українських військових, починають гатити з мінометів. Дорогою ані пари з вуст. Адже їдемо майже у тил ворога. На десантування - секунди. У чистому полі ніде сховатись.

У десантників вже чітко відпрацьовано. Без попередніх домовленостей ховаються за бронею. Кілька хвилин очікування, і на позицію.

Ця тиша оманлива, - кажуть десантники. На короткій відстані - позиції ворожих снайперів. Кожен із нас може опинитись під прицілом.

"Головне - не палитися, ні запальничками, ні сигаретами, ні телефоно. Вони пробивають. Був безпілотник, через 5 хвилин обстріл почався".

Напруженість зростає. Хлопці неодмінно мають виконати завдання. Найважче було заховатись у землю без прикриття.

"Тут нема де сховатись, тут поле. Тут немає бетонних плит дерев".

"У нас стратегічно важлива, бо тримає залізничний вузол, дорогу і автомобільну дорогу. Ми контролюємо усі підступи до населеного пункту Авдіївка", - розповідає військовослужбовець ЗСУ "Запал".

Якщо відступлять - ворог зможе увійти в Авдіївку. І відріже ще кілька наших форпостів: шахту Бутівку та військову частину протиповітряної оборони.

"Не страшно. Взагалі, жодного разу.  Ми сміливі, сповнені рішучості, ми захистимо свою країну", - запевняє військовослужбовець ЗСУ "Привид".

Довго не засиджуємося. Тихо повертаємося назад. І як тільки залишаємо лінію вогню, настрій в екіпажа покращується. Кулеметник нахвалитися не може своєю зброєю.

"Це - головна зброя десанту. Поки вона стріляє, всі живі - наша лялька".

Цього разу за нього братись не довелось. Десантники кажуть відверто, що нам пощастило. Чи не вперше без обстрілу виконали завдання.