Залежність від гаджетів: як уберегти себе та своїх дітей від сучасної "хвороби" [ Редагувати ]
Гаджети. Вони тепер є в кожного з нас і без них життя складніше. Однак, і з ними проблема. Така сама хвороблива залежність, як від алкоголю або наркотиків. Зверніть увагу на людей, які годинами не випускають з рук смартфони або не відліпають від екранів. Можливо, ці люди вже не вповні володіють собою.
Найгірше, коли гаджетоманами стають діти - чим менші, тим більшу шкоду гаджети можуть спричинити психіці дитини. Але що з цим робити? Та чи можна взагалі щось зробити? Феруза Бегматова розбиралася чи є шлях порятунку людей від цієї нової загрози? Давайте подивимось.
"- Марфа, давай порисуем. - Подожди-ка минутку".
Це донька відомого гумориста та шоумена Антона Лірника - Марфа.
"Папочка! Папочка!"
Їй лише 2 роки. І як усі діти вона обожнює гаджети. Мати Марина ставиться до цього з розумінням, як до сучасних реалій.
Всего по чуть-чуть, дозировано, чтоб они были в этом социуме. Ограничивать можно, нельзя запрещать, это просто идти против технологий", - говорить Марина Лірник.
Забороняти і відбирати гаджети не радять і фахівці.
"Гаджет становится таким помощником, который помогает ждать родителей, постоянно его радует, там нет негативних эмоций. Нельзя забирать сразу гаджеты, потому что ребенок чувствует себя буквально голым, будто с него не только одежду, а и кожу содрали, буквально незащищенным, гаджет, он формирует его социальную реальность", - говорить Інна Кирилюк, психологиня.
Інша річ - дозування. Марфа проводить за гаджетами лише 30 хвилин на день. На більше просто бракує часу. Дитсадок, заняття і піклування про друга.
"Ну Васек, попробуй немного".
Максимально наповнити життя дітей поза гаджетами радять насамперед і дефектологи.
"В Канаді проводилися дослідження, наскільки часто діти користуються телефонами, планшетами, гаджетами, і дослідження показало, якщо діти, раннього віку це до 3 років, користуються смартфонами, планшетами понад 30 хв на день, це може вплинути, ось 50% на затримку мовленевого розвитку", - говорить Надія Дутка, логопединя.
Надія Дутка, логопед зі стажем. І часто бачить подібні проблеми.
"У дитини до раннього віку, до 3 років, основна діяльність - це предметно-маніпулятивна, взяти і покласти іграшку, а смартфони і планшети такого навантаження не несуть, і діти не контактують з предметами. В них немає потреби говорити з батьками", - говорить Надія Дутка, логопединя.
Більше того, американська академія педіатрів дітям до 2 років узагалі не рекомендує гаджети. Дозволяються лише відео-чати, і ті - з батьками, якщо ті, наприклад, далеко. Бо гаджети без контролю - руйнують основи соціалізації в дитини.
"Человеку нужен человек, гаджет фактически дает какую-то картинку, как это происходит, но не учит, как к этому прийти. Мамы тогда не делают свою важную эмоциональную работу, которая называетс в психологии "контенирование"", - говорить Інна Кирилюк, психологиня.
Простіше кажучи, бажано, щоб батьки додатково пояснювали все, що відбувається на екрані.
"Эмоциональная непонятость, которая не разделяется с живым человеком, оно переходит в психосоматический симптом. От энурезов, до тиков, кожных проявлений", - говорить говорить Інна Кирилюк, психологиня.
Психологиня Інна Кирилюк каже: на жаль батьки помічають проблему занадто пізно. Тож найперша порада батькам: контролювати і контент, і час, який дитина проводить із гаджетами. І головне розуміти - планшет не замінник живого спілкування, а лише - доповнення.
"Сейчас такое количество гаджетов в семье, что осталось только коту купить".
Це голова родини Сестрових - Володимир. Він після роботи полюбляє відпочивати за інтернет-іграшками.
"Родители дают пример, дети, наше зеркальное отражение. Я могу себе позволить поздно вечером, когда всех уложил спать, 2-3 часа посидеть и самому лечь спать", - говорить Володимир Сестров
Донька від батька не відстає
" - Ну где-то час. - Ну два-ну три. - Не три. - Это официальная версия. - Ну папа. - Я не опровергаю ее. - Официальная версия она не всегда верна".
Очолює ігровий рейтинг наймолодший член родини - Тьома.
"Мне дедушка подарил деньги и я купил танк, о котором мріяв. Этот танк стоит 1000 грн".
Та в сім'ї свою любов до гаджетів проблемою не вважають . Зрештою, це право кожної родини - встановлювати внутрішні правила. Інша річ правила в соціумі. Коли гаджетоманія стає проблемою, приміром, у школах. У деяких країнах, наприклад, у Франції, учням до 15 років узагалі забороняють користуватися смартфонами. Українські вчителі поки не такі радикальні. Забирати гаджети не мають права.
"Будь-що можна заборонити, а потрібно створити альтернативу, зацікавити чимось іншим. Ми створюємо альтернативу гаджетам, щоб діти не сиділи на перервах в гаджетах, а могли весело і цікаво проводити час, встановлення настільного тенісу, аерохоккею", - говорить Олександр Пошелюжний, директор школи.
Фахівці вважають - потрібно зацікавити дітей - реальними розвагами замість віртуальних. Або ж самі гаджети мають стати підмогою у навчанні. Деякі вчителі активно використовують додатки у смартфонах під час навчального процесу.
"Це така тиха повзуча агресія проти людства".
"Залежність, звичайно існує, ми звикли, що адикції це звичайно хімічні, це наркоманія, алкоголізм, але в більшій ступені адикції відносяться до нехімічних і одних з них це - залежність від ігор, залежність від інтернету", - говорить Олег Чабан, відомий психіатр, професор.
І як усіляка інша залежність, гаджетоманія вимагає лікування.
"Перші почали бити на сполох японці, корейці, потім ця ідея, що треба спасати лікувати людей, які хворі, поширилася по Європі, почали створюватися клініки", - говорить говорить Олег Чабан, відомий психіатр, професор.
У США перший реабілітаційний центр створили 2009 і відтоді їх щороку більшає. Лікування майже таке ж, як і для інших залежних. Забирають кібер-наркотик - натомість онлайнове життя наповнюють новим змістом. Про вартість лікування говорять лише з пацієнтам. У середньому ціни на терапію - від 10 тисяч доларів. Одну з таких кліник в Америці відкрив найвідоміший у цій сфері американський доктор Девід Грінфілд, автор книги "Віртуальна залежність".
"Люди мають зрозуміти, що віртуальна залежність не відрізняється від, наприклад, алкогольної залежності. Очевидно, що фізіологічної шкоди менше, але ідея полягає в тому, що мозок реагує на ці подразники абсолютно однаково", - говорить Девід Грынфілд, засновник американського Центру інтернет і технологічної залежності.
Але як відчути цю межу? І як зрозуміти, що ваші діти або навіть ви самі стали гаджетозалежними?
"Не існує точних критеріїв, за якими можна чітко визначати наявність залежності. Ви маєте самі проаналізувати, чи перебувають ваші відносини з гаджетами в рівновазі? Або вони вражають твоє фізичне та психологічне здоров'я, можливо, навіть, вливають на твій фінансовий стан, на роботу чи навчання", - говорить Девід Грынфілд, засновник американського Центру інтернет і технологічної залежності.
Але якщо ви не в змозі самі оцінити свій стан, пан Грінфілд пропонує пройти тест. І здорові, на перший погляд, люди зазвичай знаходять у себе близько 5-6 ознак залежності. І це вже привід звернутися по допомогу.
"Це справді питання кількості, ми говоримо про помірне та продумане використання гаджетів, про життя, в якому ви керуєте технологіями, а не технології вами", - говорить Девід Грынфілд, засновник американського Центру інтернет і технологічної залежності.
От тільки з дітьми все складніше. Їхня психіка ще не сформована. А відтак контролювати, скільки місця в дитячому житті мають займати гаджети - вирішувати лише батькам.