Жителі Прикарпаття виготовляють Великодні паски за стародавніми рецептами [ Редагувати ]

Християни східного обряду напередодні відзначили Чистий четвер. Цей день в народі вже давно обріс багатьма обрядами, прикметами та традиціями. Зокрема, саме сьогодні багато господинь беруться за приготування головної великодньої страви - паски. Як це роблять в гуцульському селі Космач?

У цьому ще моя мама пекла паску. Це дерев'яне корито видовбане з берези - колись же не було мисок, так як зараз є. І в кориті дуже зручно місити, бо не болять руки.

Пані Ольга обережно знімає з печі рідке місиво - так звану "розчину" - закваску майбутньої паски. Готувати її жінка завжди береться вдосвіта. Змішує цукор, дріжджі, молоко, трохи борошна - і відставляє на кілька годин.

Ольга Кравчук, жителька села Космач:

"Розчина", коди її зразу замісиш, ставиш на піч на тепленьке, і вона собі підходить, підходить. Ага, підійшла - і тоді починає легенько осідати. Значить вже готова, то вже треба її замішувати.

До готової "розчини" господиня виливає збиті з сіллю і ваніліном жовтки та розтоплене масло. Усі складники кладе "на око". Каже: за роки вже інтуїтивно відчуває скільки і чого треба.

Треба це все добре збити.

Борошно для замісу теж має бути трішки теплим, каже ґаздиня. Та найголовніше - вгадати, скільки його додати. Бо якщо забагато - паска трісне, а замало - тісто не підніметься.

Підсип мені трохи муки.

Далі тісто ставить знову на піч "підійти". За кілька годин перевіряє, чи готове до випікання: тисне на нього пальцем, якщо ямка залишається - то вже час викладати у форми.

Отак, треба пасці дуже годити. Форми треба щоб були добре змащені. А я печу у каструлі, бо вони такі файні, високі - не вилазять зверху.

Чоловік завжди допомагає дружині: виліплює фігурки, щоб прикрашати паски. Потім усе це ставлять у піч. Година - і паска готова.

Ольга, жителька села Космач:

На кожній пасці обов'язково повинен бути хрест. Це символізує коли Христос Воскрес - в той день у кожного тріснув хліб на хрест.

По тому, які вдалися паски, гуцули вгадують, яким буде рік. У Ольги Федорівни вони цього року вийшли просто чудові!

А тим, хто не вміє чи не має часу пекти, завжди можуть паску купити. Навіть попри карантин, їх у магазинах достатньо на будь-який смак і ціну. Ось ця мені обійшлася майже у сотню гривень.