Лікарі Черкас "насолоджуються" затишшям епідемії [ Редагувати ]

У Черкаській обласній лікарні нині порівняне затишшя. Пацієнтів із COVID-19 поменшало, а карантин у місті та області послабили. Як лікують і рятують хворих на коронавірус - розкаже наш кореспондент Станіслав Кухарчук - його ексклюзив далі. 

Черкаська обласна лікарня. З початку квітня саме сюди почали привозити перших пацієнтів із COVID. Стороннім вхід суворо заборонено - самі ж медики працюють вахтовим методом - по шість діб. Та нас погодилися пустити.

Зараз ми перебуваємо у так званій чистій зоні, де лікарі зазвичай перевдягаються в захисні костюми, маски, респіратори, щитки. Ця територія ретельно обробляється, і вже звідси медики заступають на чергування в інфекційну зону, там знаходяться хворі на COVID-19. Ну і ми спробуємо теж туди зайти.

Щоб вдягнути на себе костюм потрібно мінімум 20 хвилин. Бо всі ділянки тіла мають бути щільно закриті, щоб не підхопити вірус. Комбінезони хоч і якісні, але вдосконалювати захист доводиться буквально на ходу. Це своєрідне ноу-хау черкаських медиків.

У таких скафандрах медики працюють по 4-5 годин. У відділенні діє суворе правило після кожної маніпуляції обов'язкова дезінфекція рук. Зараз "вірусне навантаження" дещо знизилось - у лікарні лише дев'ять пацієнтів. Хоча ще два тижні тому медикам не було коли вгору глянути. У відділенні на 30 ліжок перебував 31 хворий - і всі в тяжкому стані. Одинадцять пацієнтів із лікарні так і не вийшли.

Олена Голуб, завідувачка пульмонологічного відділення Черкаської обласної лікарні:

Важко, важко бачити, як людина задихається і ти бачиш прогноз і знаєш чим це може закінчитись їх кожного пам'ятаєш, от вірите, кожного пам'ятаєш.

В Олени Голуб це вже четверта вахта від початку пандемії. Жінка звикла й до тижневих розлучень із родиною, і до незручного комбінезона. Та кожну смерть пацієнта вона сприймає як особисту трагедію. Єдина втіха виписка тих, хто одужав. Цього чоловіка лікарі буквально витягли з того світу.

Слава Богу я до нього не дійшов - я дуже довго був на кислороді на маскє.

Сергій і сам медик - хірург в одній із черкаських лікарень. Він заразився, коли у відділенні стався спалах коронавірусу. Його госпіталізували із двосторонньою пневмонією - коли вже не міг дихати.

Сергій, пацієнт:

Це відчуття, яке ти ворогу не побажаєш. Чому? Дуже важко, дуже важко коли ти не можеш дихати, коли тобі не вистачає повітря - це відчуття таке, серйозне дуже, завдяки от цим тендітним пані. Я іду додому сьогодні… і практично здоровий.

Виписавши Сергія, завідувачка поспішає до реанімації - там зараз двоє найтяжчих пацієнтів. Про цей коридор в Олени Голуб особливі спогади.

Ця зона вся зараз закрита. це якраз ми перевозимо тут пацієнтів од нас в реанімацію - це коридор жизні.

У реанімації медики борються за життя 35-річної жінки. Короновірус спричинив у неї двосторонню пневмонію. Навіть на рентгенівських знімках - легень майже не видно. Дихати сама пацієнтка не може, але Олена радіє, що хоча б із коми жінку змогли вивести.

Це шажок хороший, але є таке поняття загрозливість для життя, далі ускладнення, поживем, побачимо. Вона молодець, вона борець у нас, вона умнічка.

Ще два тижні тому і реанімація була переповнена. Та радіти зарано. Гарантій, що епідемія не піде на друге коло, жодних.

Сергій Залевський, лікар Черкаської обласної лікарні:

Коли сформується колективний імунітет, а якщо сформується, а цей вірус буде вже іншим!? Розумієте? Все по новій!

Тож поки у відділенні затишшя - медики намагаються відновити сили. Бо з чим їм доведеться боротися завтра, напевне не знає ніхто.