Завтра свой праздник будут отмечать сельские женщины [ Редагувати ]

Вони рятують від голоду, зберігають національні звичаї та викорінюють бідність. Завтра своє свято відзначатимуть сільські жінки. З кожним днем їх в Україні стає дедалі менше. Як живеться жінкам на селі, цікавилися наші кореспонденти.

Наталя сільська мешканка за власним бажанням. Корінна киянка проміняла мікрохвильовку на піч, каструлі на горщики, сукні на вишиванки, і переманила чоловіка з дивана на лежанку під солом'яним дахом.

У цьому селі вона бізнес-вумен. До розмальованої хатки зі зручностями приїжджають любителі української екзотики з різних областей і навіть з-за кордону. Наталя розповідає: прибутків від сільського бізнесу не надто багато, але ця справа дозволяє їй берегти сільську культуру, і ділитися нею з охочими. Натомість має спокій.

Наталія Голембіовська, сільська бізнес-вумен:

- Я не жалію за Києвом, мені тут дуже спокійно. В нас немає телебачення, вибачте, звичайно, нема телевізора, немає негативної інформації, ми живемо спокійно.

Сусіди Наталю не розуміють. Бабуся Марія найстарша мешканка Коряківки. Їй 87, і в те, що у селі працьовиті жінки ще залишилися, вона не дуже вірить.

Тетяна серед тих, хто до міста не поїхав. Її бізнес це молоко, яйця, м'ясо. Сама виростила, сама продала. Запевняє, зараз село тримається винятково на жінках.

Татяна Буря, мешканка села:

- Жінкам треба більше робити, як чоловікам. Чоловік собі дров нарубав, ліг на кровать і газету читає, а жінці треба і корову, і свиней, і всіх на світі.

У їхньому селі немає навіть крамниці. 40-річна Людмила своїм продмагом годує і сусідню Коряківку, і рідну Дмитрівку. І хоча у неї тут свій бізнес, перекваліфікуватися із сільської жінки на міську, готова будь-якої миті.

Ольга Чепіль, Олексій Стеченко, Новини, телеканал "Інтер".