У Пісках вже третій рік поспіль 12 жителів "існують" на межі виживання [ Редагувати ]
Більшість жителів за межі свого подвір'я не ризикують виходити
На межі виживання. У такому режимі вже третій рік поспіль "існують" жителі сіл на лінії зіткнення. У Пісках їх лишилося дванадцятеро. На що розраховують і як самі себе рятують в матеріалі Ірини Баглай.
Знахідку на своєму городі Олександр показує українським військовим. Снаряд від ствольної артилерії бойовиків не розірвався. Таких "слідів" від ворожих обстрілів на подвір'ях чимало. Хоча артилерії противника тут не чули вже близько двох тижнів. І місцеві з цього радіють, незважаючи на умови життя.
"Тяжко було, страшно, але якось пережили, не стріляють якось і не спиш, починають стріляти засипаєш, колискова", - сказала Марія жителька села Піски
У Пісках їх лишилося 12. І вони ані на день не покидали домівок від початку війни. Більшість за межі свого подвір'я навіть у тихі дні не ризикують виходити.
"Ми звідси не виходимо нікуди дальше калитки. Ну так по вулиці. А ховаєтесь? У нас немає погребу, біжимо до військових", - сказав Олександр, житель села Піски
Ближче до передової на вулицях ще неспокійно.
"Час від часу вночі пулі літають тут по деревах чутно+ скоріш за все провокації з нашої сторони тихо+ деколи буває мінами кидають", - сказав Руслан, військовослужбовець Збройних Сил України
У наших солдатів та в місцевих тепер основне завдання - запастися дровами. На відновлення газопостачання ніхто не сподівається.
"Ось пилимо, ні так будемо паркан розбирати. Чекаємо може допомогу привезуть вугілля в минулому році привозили", -сказав Олександр, житель села Піски
Так рятуються від дощу. А ось електрику та водопостачання, кажуть, самотужки, на жаль, відремонтувати не можуть. Як у середні віки - живуть при свічках. І воюють із новим ворогом - гризунами.
"Складено все класно, каструля стоїть, щоб миші та пацюки не поїли. Зараз пацюків багато, пацюки сюди повертаються", -сказав Юрій, жителька села Піски
Єдине, на що не скаржаться, - це на дефіцит продуктів. Іноземні гуманітарні місії та українські вояки забезпечують харчами вдосталь. А по сусідству у військових вже святковий настрій. Окрім тиші радісні клопоти. Готуються на дембель. І мріють про перший день у мирі.
"Як захожу в хату всі на вулицю, окрім дружини, ну сім'я!", - сказав Позивний "Отіло" військовослужбовець Збройних Сил України
На межі виживання. У такому режимі вже третій рік поспіль "існують" жителі сіл на лінії зіткнення. У Пісках їх лишилося дванадцятеро. На що розраховують і як самі себе рятують в матеріалі Ірини Баглай.
Знахідку на своєму городі Олександр показує українським військовим. Снаряд від ствольної артилерії бойовиків не розірвався. Таких "слідів" від ворожих обстрілів на подвір'ях чимало. Хоча артилерії противника тут не чули вже близько двох тижнів. І місцеві з цього радіють, незважаючи на умови життя.
"Тяжко було, страшно, але якось пережили, не стріляють якось і не спиш, починають стріляти засипаєш, колискова", - сказала Марія жителька села Піски
У Пісках їх лишилося 12. І вони ані на день не покидали домівок від початку війни. Більшість за межі свого подвір'я навіть у тихі дні не ризикують виходити.
"Ми звідси не виходимо нікуди дальше калитки. Ну так по вулиці. А ховаєтесь? У нас немає погребу, біжимо до військових", - сказав Олександр, житель села Піски
Ближче до передової на вулицях ще неспокійно.
"Час від часу вночі пулі літають тут по деревах чутно+ скоріш за все провокації з нашої сторони тихо+ деколи буває мінами кидають", - сказав Руслан, військовослужбовець Збройних Сил України
У наших солдатів та в місцевих тепер основне завдання - запастися дровами. На відновлення газопостачання ніхто не сподівається.
"Ось пилимо, ні так будемо паркан розбирати. Чекаємо може допомогу привезуть вугілля в минулому році привозили", -сказав Олександр, житель села Піски
Так рятуються від дощу. А ось електрику та водопостачання, кажуть, самотужки, на жаль, відремонтувати не можуть. Як у середні віки - живуть при свічках. І воюють із новим ворогом - гризунами.
"Складено все класно, каструля стоїть, щоб миші та пацюки не поїли. Зараз пацюків багато, пацюки сюди повертаються", -сказав Юрій, жителька села Піски
Єдине, на що не скаржаться, - це на дефіцит продуктів. Іноземні гуманітарні місії та українські вояки забезпечують харчами вдосталь. А по сусідству у військових вже святковий настрій. Окрім тиші радісні клопоти. Готуються на дембель. І мріють про перший день у мирі.
"Як захожу в хату всі на вулицю, окрім дружини, ну сім'я!", - сказав Позивний "Отіло" військовослужбовець Збройних Сил України
