На Київщині перепоховали останки 43 солдатів Другої світової війни [ Редагувати ]

На Київщині знайшли останки загиблих солдатів Другої світової війни. Рештки 43 чоловіків перепоховали напередодні. На мітингу-реквіємі у селі Ходорів, Миронівського району була й наша знімальна група.

То був вересень 1943 року. Фашисти, укріпившись на дніпрових кручах, отримують наказ Гітлера - битися за Східний вал до останнього патрона. Історики називають подію - Битвою за Дніпро - на Букринському плацдармі.

"Тут у нас більше 2 тисяч загиблих, не рахуючи того, що в Дніпрі, тому, що місцеві люди кажуть, що Дніпро було червоне в той час", - розповідає сільський голова Грушева Тетяна Нероба.

З 2003 на полях Миронівського району знайдено і перепоховано решки понад 300 солдатів Другої світової. Це одне з наймасштабніших перепоховань за останні роки - 43 безіменні герої.

"Це дуже велике поховання, рідко бувають такі, але Букрин цим славиться. Тут представлена сьогодні вся Україна, всі ветерани обласних організацій, які ось про цей момент розкажуть і на заході, і на сході, і всюди, де є ветеранські організації", - каже голова Київської обласної організації ветеранів України Микола Томашов.

Імена полеглих намагалися встановити пошуковці, та виявляється після 42 року керівництво Червоної Армії скасувало смертні капсули для солдатів. А раніше за розміщеними в них маленькими іменними папірцями можна було ідентифікувати особу.

"Це був спеціальний наказ Сталіна. Було більше безвісти зниклих, значить треба менше країні платить сім’ям загиблих . Нажаль, воїни по 43-му року мали тільки документи і то не завжди, і вони в землі розкладаються", - каже керівник групи "Пошук" при Українській спілці ветеранів Афганістану в Білій Церкві Віталій Настін.

"Це дуже важливо і ніколи не потрібно забувати людей, які відстоювали за нашу Україну", - каже учень 7 класу Грушівської школи Вадим Шапошник.

Школярі навколишніх сіл рік у рік допомагають бригаді пошуковців віднаходити могили радянських воїнів. Окрім розкопок, досліджують листи. Вони, до речі, й досі надходять з різних куточків колишнього СРСР. Іноді вдається встановити ім’я солдата. І це - найприємніше досягнення в такій нелегкій справі.