Незрячих у Києві вчать орієнтуватися у світі [ Редагувати ]

Вільно рухатися і навіть долати марафони тепер можуть і ті, хто зовсім позбавлений зору. Цього вчать у столичному біговому клубі для незрячих за допомогою спеціальних методик. Мета тренерів - навчити не лише пізнавати світ, а й підкорювати його. У чому секрет цих програм і як вони працюють - бачила Анастасія Старовойт. 

На зустріч із нами Олена приїхала сама. Тепер вона залюбки самостійно знаходить дорогу додому та опановує нові маршрути. Хоч раніше - навіть з будинку не виходила без сторонньої допомоги. Лише за два з половиною місяці тактильна тростина стала для Олени основним навігатором у мегаполісі.

"Якщо циферблат покласти перед собою - так легше орієнтуватися. Тобто на 12 годин, на 9 годин, на три години. Тут я повинна йти на 12 годин. Ось я знаходжу орієнтир".

"Я хотіла бути самостійною, хотіла спробувати незалежно ходити, пересуватися навіть ось на близькі відстані, на більш далекі відстані", - говорить Олена Мельниченко, незряча.

Орієнтування на місцевості за допомогою тактильної тростини - саме цього навчає своїх учнів Анатолій. Він і сам втратив зір кілька років тому, проте каже - життя на цьому не закінчується і допомагає іншим - таким, як і сам.

"Я не люблю ні від кого залежати ну як би не терплю жалості, не люблю нікого жаліти. Я вважаю, що незряча людина може повноцінно всього досягати самостійно, жити самостійно, створювати сім'ю", - говорить Анатолій Варфоломєєв, інструктор з орієнтування.

А на цьому манежі Анатолій і сам учень. Разом з іншими тренується в забігах на різні дистанції. Для незрячої людини бігти самотужки - практично неможливо. Тому тут своя специфіка. Бігуна ставлять у пару з гайдом, і поєднують їх звичайним мотузком. Гайду додатково вчитися для цього не потрібно. Головне - щоб обоє бігли синхронно.

"Ми на світ подивилися трошки інакше. Спочатку здавалося, що ми якось допомагаємо людям, так це якась доброчинність з нашого боку, а коли їх зустріли і дізналися - ми зрозуміли, що це зовсім не так - вони нам показують набагато більше", - говорить Зоя, гайд.

"Коли ти робиш це з звичайною людиною, то він більш усвідомлює - він побачив, як ти зробив і повторив. Тут справа навіть не в тому зрячий це або незряча людина. Особливість в тому, яка мета у тебе стоїть на марафоні: або ж це просто фініш, або ж це якийсь час", - говорить Олександр Хадико, тренер.

Усі ці люди тренуються нарівні зі звичайними спортсменами і завжди показують гідні результати. На це їх надихає віра в себе та приклад - параолімпійського чемпіона Василя Закревського, який і створив цей клуб.