Приватна пекарня безкоштовно випікає хліб для мешканців Бучі [ Редагувати ]

Протистояти злу можна, як відомо, лише добром. І що більше зло прийшло на нашу землю, то більше добра творять українці. Буча - місце одного з найстрашніших актів геноциду українського народу - зараз намагається перемогти нещодавній жах. І саме тут знаходиться місце для прояву людяності.

Наш наступний сюжет про свіжий і смачний хліб, який печуть у невеликій приватній пекарні, безкоштовно роздаючи тепло і добро тим, хто потребує його після всього пережитого.

В мене тільки було питання одне - чи ціла піч, чи ціла пекарня. І далі було наступне питання - як це все запустити.

Ярослав - один із небагатьох підприємців у Бучі, які після звільнення міста змогли знову працювати. Свою невеличку пекарню чоловік змайстрував півтора року тому. З нуля. Звів хатинку й ось цю піч.

Ярослав Бурківський, власник пекарні:

Це інше тепло, це зовсім по-іншому, це другий вид огня, набагато м'якше. Що в мене печеться на 200-300 градусах. то в електропічці печеться на 160-190.

Саме завдяки печі - вдалося відновити виробництво. Бо електрики, як і у багатьох будинках в Бучі, досі немає. Піч, вочевидь, ще й врятувала пекарню від знищення. Бо тут російські окупанти облаштували собі штаб.

Ярослав Бурківський, власник пекарні:

А чого вони сюди поселились? Тому що тут піч, побачили - о, знайоме, дрова є, виживемо. Був період коли я розпрощався з пекарнею, потім почув, що вона все ж таки вціліла, коли я прихав сюди. Бачу - о, а хлопці побудували навєс, вони там собі зробили під зброю чи шо. І це такий по розмірам навєс, який мені нада для пєчки.

Всередині, каже пекар, все розтрощили. І наостанок, коли тікали - окупанти прихватили із собою кілька сувенірів.

Ярослав Бурківський, власник пекарні:

Заслонка - це такий квадратний кусок метала, який просто перекриває, щоб тепле повітря не виходило під час випічки. От вони забрали його. - А шо ше пропало? - Ой, багато. Все, що тут було, все пропало. Батарейка з калькулятора. Пробували холодильник витягнути, но дотягнули тільки до лісу. подумали, що не підйомна ноша й оставили.

Поки в хатинці господарювали окупанти, Ярослав разом з Юрієм - випікали хліб для військових на одному із цехів у Києві. Після звільнення Бучі й обстеження території саперами - обидва приїхали сюди. Печуть хліб і безкоштовно роздають людям та військовим.

Катерина:

Узнали, що хліб дають бесплатно. Ну даємо просто на благодійність. Магазини в нас всі повністю розбомбили на третій день, коли вони заїхали розбомбили. Магазинів в нас нема, привозять гуманітарку.

За день випікають 150 буханців. Хоча могли б удвічі більше.

Юрій Бойко, пекар:

Ми обмежені дуже сильно ну, по-перше, світловим днем, тому що в нас тут освітлення все на батарейках, ми от заряджаємо або свічки використовуємо. І друге - те що води у нас бракує, того що немає електрики, тому ми хочемо зараз знайти якимось чином генератор, щоб мати змогу більше випікати.

Шукають і постачальників дров.

Юрій Бойко, пекар:

Добрі люди теж приходять беруть хліб, питають, чим допомогти. Кажуть - ой, в мене там є дрова на задньому дворі, я вам привезу. І допомагають. Всі, хто як може допомагають.

Допомагають і волонтери із Польщі. Пекар із Познані Яцек Полевський здолав тисячу кілометрів на своєму авто, аби хоч якось допомогти мешканцям Бучі.

Яцек Полевський, пекар із Польщі:

Буча - символічне місце. І тут загинуло багато цивільних людей. Я подумав, треба якось допомогти. Взяв 500 кг борошна і приїхав сюди.

І саме взаємодопомога, єдність і благодійність, переконують пекарі - наближає українців до перемоги.

Ярослав Бурківський, власник пекарні:

Надо бути максимально щедрим. Особливо в цей час. Зараз не повинно бути такої риси, як скупість, жадібність, зараз повинно бути лише благородство, благодійність.