В Індонезії тисячі людей виживають роботою на сміттєзвалищах [ Редагувати ]

Індонезійська столиця на межі сміттєвої кризи. Неподалік Джакарти височіють справжні гори непотребу, котрі видно за кілька десятків кілометрів. Й допоки одні страждають від смороду та інфекцій, для інших громіздке звалище відходів - порятунок від голодної смерті.

Це одне з найбільших сміттєзвалищ у світі. На його території могли б уміститися 120 футбольних полів. Гори непотребу видніються за десятки кілометрів. Щодня з 12-мільйонної Джакарти сюди звозять понад шість з половиною тонн відходів. Попри неприємний запах та бруд, це місце вабить тисячі індонезійців.

"Спершу все дуже смерділо, але нині я вже, мабуть, звикла. Уже значно легше", - говорить робітник.

Порпатися у смітті людей змушує бідність. Тут вони можуть знайти ще придатну для використання одежу, взуття, Іграшки та застарілу побутову техніку. Частину знайденого порпачі - продають.

"Я заробляю близько 150 тисяч рупій кожні два дні", - говорить робітник.

А це близько 11 доларів - досить значна сума для країни, в котрій 100 мільйонів людей живуть за межею бідності. Кому важко знайти вигоду від сміттєзвалища, так це трохи заможнішим жителям сусідніх селищ та деяких районів Джакарти. Найбільше страждають діти. У них лікарі виявляють шкірні інфекції, респіраторні хвороби та глисти.

"Я дуже переймаюся здоров'ям своїх учнів. Їм доводиться навчатися у дуже небезпечному довкіллі. Ми робимо усе можливе, аби зменшити негативний вплив звалища на дітей", - говорить Насрудін, директор школи.

Місцева влада вже кілька років обіцяє побудувати завод з переробки сміття та сучасні очисні споруди. Та поки слова до реальної справи не доходять.

Частково поліпшити ситуацію, кажуть захисники природи, люди можуть й самотужки, якщо навчаться менше викидати та знаходити для застарілих речей нове призначення.