Мар'їнку накрили потужним обстрілом [ Редагувати ]

Трьох українських бійців поранено на сході країни минулої доби. Окупанти били з артилерії та мінометів - більше двадцяти разів. Бойові дії переважно тривають на Донецькому та маріупольському напрямках. Відносне затишшя у зоні операції об'єднаних сил встановилось лише після півночі - повідомили у штабі. Що відбувається на передовій - розповість Ігор Левенок. 

Після нічного жахіття пані Лілія мусила вживати заспокійливе. Біля її оселі прогримів потужний вибух. Розірвалася ворожа міна. Осколки посікли паркан, побили машину та вікна в будинку. Обстріл Мар'їнки тривав майже всю ніч.

"Ну, был сильний, вообще шли действия боевые".

Фактично це середмістя Мар'їнки. Від вибуху постраждав і тутешній пункт швидкої допомоги. Вибиті шибки, пошкоджений кабель телефонного зв'язку. Й стрілянина не вщухає.

Аби дістатися до наших "нульових" позицій, подекуди слід рухатися перебіжками. На передовій - триває війна снайперів.

"Посадка сто пятдесят-двісті метрів і за нами звичайно спостерігають і відкривають вогонь".

Військові застерігають, на позиціях слід бути дуже обережними. Навіть у бліндаж, крізь вузенькі шпарини, залітають ворожі кулі. Напередодні одна з них влучила солдатові в каску й прошила її наскрізь.

"Ось зайшла і ось завернуло її".

"Снайпер поцілив мені в голову, ну повезло, якраз повертав голову постріл, я відчув тільки удар. Опинився на землі, потрогав себе за голову, нічого - все ціле, доповів", - говорить Денис, військовослужбовець збройних сил України.

Не просто пощастило від кулі на голові у хлопця лише подряпина. Побратими жартують - народився не в сорочці, а у цілій кофтині. Восьмого квітня Денисові виповнилося двадцять чотири.

"А так би вже б їхав би додому".

"І не поняв що случилось, а потім кріпко почало сушити, водички, водички", - говорить Денис, військовослужбовець збройних сил України.

Та зараз до цієї події боєць ставиться з гумором. Каже на війні й не такі дивовижі трапляються. Аж раптом на позиції наш оператор Вадим Ревун зустрічає військовика, з яким познайомився у Косово. Під час роботи із українськими миротворцями.

"Привет, Бреза, так Брезовица, Драйковци, це був 2006 рік - майже дванадцять років тому. Лютий місяць".