Без води, світла і газу живуть тисячі людей поблизу лінії фронту на Запоріжжі [ Редагувати ]
Загалом у прифронтовому селі зараз мешкає 120 людей.
Без води, світла і газу живуть зараз тисячі людей поблизу лінії фронту й на Запоріжжі. Ракети та снаряди на подвір'я там прилітають щодня. І сховатися просто ніде. Але виїжджати люди не поспішають. Кажуть, готові до будь-якого сценарію, але на рідній землі і в рідних стінах.
Репортаж із села на межі сірої зони - дивіться далі.
Шкутильгаючи після скалкового поранення, Сергій веде нас до свого помешкання. Поранення дістав, коли повертався додому з магазину - потрапив під обстріл ворожої артилерії та не встиг сховатися.
Йшов з Степногірська, попал под обстрел. 5 снарядів упало (нерозбірливо), а шостий снаряд упал за 10 шагів до нього. Сім осколків винули, ногу пожгло, руки пожгло…
Після двох тижнів у лікарні Сергій повернувся до рідного села. За кілька днів ворожий снаряд прилетів до чоловіка на подвір'я.
Ось він упав, бачите? Подарок оцей упав. «Снаряд» називається…
Того дня народився втретє, каже господар.
Сергій, постраждалий:
Я находився отут на ліжку. Повилітали он стекла, повилітало усе - і рами, і стікла, і двері оці не мені отут лежали, і столик… Якби не той столик - мене дверима убило б тут, або покалічило ще.
Відтоді чоловік живе у кухні - єдиній кімнаті, яка більш-менш вціліла після вибуху. В решті помешкань залишилися самі стіни.
Сергій, постраждалий:
От моя кровать, он моя буржуйка - оце моє приміщення, отак я і живу.
За кілька будинків від обійстя Сергія ще одна вирва від ракети.
Это был прилет со стороны Васильевки. Здесь у людей стоял питьевой бак с водой. Естественно, вот, вы понимаете, результат. Эта ванна была аж вот там за забором, ее сюда перенесло.
Подружжя пенсіонерів після потрапляння російської ракети у город поспіхом виїхало до родичів.
Они в Запорожье, да. Они после 70 лет. Они морально не смогли. Это все произошло так что… Ну, понимаете… 11 ночи…
Раїса, жителька села:
Ноччю дуже страшно, коли бахкають. Не знаєш куди діться. Мене кіт спасає. Як він ляже біля мене - так і хорошо.
Раїсі Василівні 82 роки. Попри страх та обстріли, кидати домівки не збирається.
Раїса, жителька села:
Я пережила одну війну, голод пережила, і другу, думаю, переживу.
Ніякого так званого «руського міра» вона не хоче бачити у своєму селі. Бо він несе лише біду.
Раїса, жителька села:
Щоб они прекратили оце все на світі. Прекратили, нажралися нашої крові і нашого страху, який у нас є, і тоді почувствовали на собі та на своїх дітях.
Загалом у цьому прифронтовому селі зараз мешкає 120 людей. На вулиці збираються рідко - рашисти гатять знову і знову.
Живешь в погребе, кушаешься в погребе, все в погребе, вся жизнь в погребе.
Велике лихо згуртувало людей.
Світлана Ганза, жителька села:
Выехать отсюда никто не может. Ближайшее село либо 10 км, либо 8 км. Естественно, пенсионеры никто пешком не пойдут. Надеемся, что скоро это закончится. Мы очень хотим, чтобы это закончилось, но пока мы держимся дружно, люди у нас дружные.
До села нині можна дістатися пішки або на власному транспорті. Та дорога поєднана із ризиком потрапити під ворожий обстріл. Тому продукти, ліки та засоби гігієни привозять військові-волонтери.
Станіслав Стойков, офіційний представник Київського загіну ТРО №9 в Запорізькій області:
Сюди тяжко доїхати просто волонтерам. Вони це можуть зробити тільки з воєнними. Це все було б неможливо без Богда Юрійовича Староконя, голова Василівської РДА, він допоміг нам сюди правильно доїхати, привезти хліб людям. Хліб вже передали мені бізнесмени у Запоріжжі.
Уже кілька місяців люди живуть без води, світла та газу. Якби була можливість заправляти генератор на насосній станції, то в селі на кілька годин з'явилася б вода та електрика, щоб підзаряджати мобільні телефони, кажуть селяни.
Володимир, житель села:
Нам бы добавили хотя бы 20 литров солярки. Мы бы тогда сделали генератор, воды побольше дали. Ясно, что с электрикой мы не решим, но мы бы заряжали аккумуляторные батареи.
Селяни вірять, що негаразди тимчасові, і наші бійці невдовзі виженуть окупантів на їхні болота. А поки головне - не занападати духом.
Якщо люди будуть з духом - завжди буде перемога!
