"Свобода у вогні": стрічку-претендента на "Оскара" показали у США [ Редагувати ]

Претендент на "Оскар". Фільм про війну на українському фронті, "Свобода у вогні" Євгена Афінеєвського, увійшов до шорт-листа американської кіноакадемії. І, зважаючи, що фільм цього режисера про Майдан свого часу був серед номінантів, є величезні шанси, що нова його стрічка - про трагічні події, які українці пережили за ці 10 місяців, - претендуватиме на найпрестижнішу кінопремію світу. А отже, про Україну світ говоритиме, співчуватиме і краще розумітиме - що саме відбувається і на лінії вогню, і у мирних містах.

Про фільм, передчуття війни, та бачення місії, із Євгеном Афінеєвським поговорив у Вашингтоні наш спецкор Дмитро Анопченко. І цим матеріалом ми продовжуємо серію сюжетів про людей, завдяки яким про Україну дізнається світ.

"Епопея про стійкість". "Повний гуманізму і співчуття щоденник мільйонів людей"… Ці формулювання - із відгуків про стрічку, які опублікували найбільші американські ресурси про кіно. Слова красиві, але для самого Євгена Афінеєвського найважливішою є не думка критиків, а те, що відчувають глядачі. Його очима люди, які чули про цю війну лише з новин, бачать інший вимір трагедії. Те, що переживають звичайні люди: на фронті та в тилу.

Євген Афінеєвський, режисер фільму "Свобода у вогні":

Я передбачав початок війни, тому що ескалація зростала. Й імперські прагнення путіна також зростали. Кожне століття приносить диявола, кожне століття приносить чудовисько, диктатора. У 1812 році у нас був Наполеон із його амбіціями захопити світ. Це погано закінчилося. 1939 рік приніс ще одного монстра, ще одного диктатора. Монстр, який намагався зробити те саме. Закінчив погано. І я думаю, що це століття принесло нам ще одного монстра, інший імперський задум. І для мене було очевидно, що рано чи пізно він нападе.

І я теж передбачав - на початку цього року, коли все починалося, я сказав: цей фільм нам потрібен буквально через пів року. І моя команда запитала: "чому"? "як"? Я сказав, пам'ятаєте Сирію? Найбільш гостра фаза була два-три місяці. Так само й в Україні. Це сталося. Тож іноді, знаєте, розуміння цього світу дає вам підказки, і ви можете передбачити певні речі.

Цей фільм зробили неймовірно швидко - за мірками Голлівуду. Три місяці на монтаж, максимально прискорили постпродакшн. Щоб встигнути. Показати фільм тоді, коли Україна максимально потребує підтримки. Зброї, фінансів, політичної волі західних лідерів. І, як каже сам Євген, щоб, коли підуть фінальні титри, глядачі "переосмислили цінності".

Євген Афінеєвський, режисер фільму "Свобода у вогні":

Цінності завжди є основним, вони визначають - у що ми віримо. І цей фільм, він звертається до людей. (…) З'єднує простих людей. Пересічних українців - із такими ж простими людьми на Заході. Змушує їх замислитися - як це може бути, щоб війна у 21-му столітті? Це ж зовсім інше, ніж те, що ми бачили у фільмах про Другу світову. І якщо ми зможемо дати їм чітке розуміння: те, що сталося у середині Європи, може статися будь-де у світі, - це змусить людей діяти. Тому що лише світ, який об'єднається, може досягати змін.

Як люди, які об'єднались на Майдані, зробили все разом, досягли перемоги. І я думаю, що світ насправді може вилікувати цей "рак", цю ракову пухлину, яка поширюється просто зараз. Поки не пізно! Тому що якщо виграють люди, які створювали ситуацію, яку багато хто ігнорував останні вісім років, то я вже не знаю, що станеться завтра? Можливо, є ті, хто дбає про тепло своїх домівок - і їм потрібен дешевий газ з росії. Але знаєте що? Якщо завтра на одній з електростанцій станеться вибух, ядерний вибух, то в цих квартирах, у теплі, будуть лежати тіла. І ми повинні думати про такі речі. Думати про те, що буде завтра, якщо ця війна набере обертів; станеться ще більший шторм, який зачепить решту світу. Тож я дійсно хочу заохотити людей переосмислити певні речі.

Йдіть і подивіться: Україна воює не тільки за себе. Це війна путіна проти світу! І ви досі бачили цю війну тільки на лінії фронту, але цього мало. Війна в 21-му столітті - гібридна.

Це і бомби, які вбивають цивільних по всій Україні. І війна у медіапросторі, у ЗМІ. Це пропаганда, якій не потрібна віза. Не потрібен дозвіл на в'їзд до Америки, де прикордонник може в разі чого людину зупинити. Пропаганда дійсно всюди. Якщо люди не розуміють, то це ще одна зброя. Зброя проти людства. І у сучасному світі єдиний спосіб все не втратити - об'єднатися.

Надто довго, варто вже прокинутися! Якщо ми зможемо свідомо і спільно відстояти Україну, як було на Майдані, то виграємо цю битву.

Попередній фільм Євгена був біографічний. Робота із Папою Римським, Франциском. Після цієї стрічки - яка вийшла неймовірно людяною і дуже сподобалася понтифіку, - режисер в контакті із Ватиканом, а тому - знає з перших вуст, як Франциск сприйняв звістку, що росія почала війну. І як багато Папа допомагає.

Євген Афінеєвський, режисер фільму "Свобода у вогні":

Це було 24, 25 число. Він буквально без жодної охорони поїхав до російського посольства у Ватикані. І це безпрецедентна ситуація, тому що зазвичай Папа приймає будь-якого посла у Ватикані, а не навпаки. Це порушення і протоколу, і правил безпеки. Але Папа Франциск у той момент не думав про це, він справді намагався зробити щось конкретне. Він з тих людей, які не говорять на камеру, а просто діють.

Або коли був лист від Волини на ім'я Понтифіка - я негайно переправив його для Папи Франциска. А він - разом із другою особою у Ватикані телефонували путіну і намагалися домовитися про гуманітарні коридори. Робота, яку він зробив - величезна. І про неї знає лише його близьке оточення. (…) І він справжній друг України. Він надсилав в Україну машини швидкої допомоги - і це дуже допомогло. Я особисто знаю людину, яка за його вказівкою купувала ці машини. І він взагалі дуже багато допоміг Україні.

І ось ці переговори щодо Азовсталі… Я пам'ятаю, як він мені дзвонив і розповідав про ці переговори з путіним, про ці коридори. Це він зробив внесок у порятунок цих людей. Він робить все, що може. І він людина молитви. А ще - я розумію, як болить українцям. Я єврей, який знає, що таке Голокост. І я розумію біль, який відчуває українська нація зараз, і для мене це так само - дуже чутливі моменти.

Я подивився цей фільм разом з усіма у Вашингтоні. І враження від нього - це більше ніж щось, що можна передати словами. Це сильні почуття від талановитої роботи. І відчуття у тих, хто був у цьому залі, людей різних національностей, що ти тепер теж частина цієї війни. Що вона не "чужа", не "десь там" - на іншій півкулі. Що вона - твоя. А значить - це і твій бій.