Рупор кремлівської пропаганди: що закидають персоналу Amnesty International [ Редагувати ]
Рупор кремлівської пропаганди, який повинен зникнути зі світової арени. Так різко про правозахисників із Amnesty International висловилися автори британського видання The Times. Усе після скандального звіту організації. В ньому Amnesty звинуватили українських військових, що ті наражають своєю присутністю на небезпеку мирне населення.
Що ще закидають персоналу Amnesty International і чому вже не вперше звинувачують в потуранні кремлівським інтересам? Розкаже Анна Басова.
Місто Енергодар Запорізької області. До обласного центру - 120-ть кілометрів. Саме тут на лівому березу Каховського водосховища й знаходиться Запорізька АЕС - найбільша атомна електростанція у Європі. І зараз вона - в руках окупантів.
Любов, колишня співробітниця Запорізької АЕС:
Надо хоть чуть-чуть разбираться. Что ж вы делаете - на атомке такое строить - точку опоры… Ага, они ж сюда не будут стрелять, так мы отсюда будем их долбать. Ну тут слов немає…
Загарбники окупували один з енергоблоків. Звідти й ведуть обстріли по житлових кварталах. Днями після чергової атаки в місті зник Інтернет, із перебоями працює телефонний зв'язок. У частині районів немає світла й води. Та найбільше люди бояться іншого.
Василь, місцевий житель:
Когда обстреливали Энергодар, полетело и на территорию тепловой станции, вот, и на территорию атомной станции. Они вот эти вот неразорвавшиеся крылатки собирали. Конечно, опасно. Будет то же самое, даже хуже, что в Чернобыле.
Через обстріли Запорізької АЕС - у МАГАТЕ вже попердили при ймовірну ядерну загрозу. Засудив окупацію АЕС і Володимир Зеленський.
Володимир Зеленський, президент України:
російські обстріли атомної станції є одним з найбільш небезпечних злочинів проти українців та усіх європейців, проти права на життя кожної людини, чомусь немає звіту і навіть просто, просто повідомлення від Amnesty International про це. Дуже красномовне мовчання, яке ще раз вказує на маніпулятивну вибірковість цієї організації.
І це далеко не перша й не основна претензія України до Amnesty International. Неабияке обурення викликав останній звіт організації - у якому звинували ЗСУ. Мовляв, наші солдати, відбиваючи російські атаки, завдають шкоди цивільному населенню. Адже ховають військову техніку і склади з боєприпасами серед житлових кварталів.
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України:
Така поведінка Amnesty International - це не про пошук і донесення світові правди. Це про створення фальшивого балансу між злочинцем і жертвою. Між країною, яка сотнями і тисячами знищує цивільне населення, міста і території цілі. І країною, яка відчайдушно захищається, рятуючи свій народ, рятуючи континент від цієї навали.
Спочатку такі закиди в головному офісі Amnesty International відкидали. Мовляв, не стають на захист жодної зі сторін. Очільниця організації Агнесса Каламар навіть заявила про власну неупередженість.
Натомість директорка українського офісу Оксана Покальчук на знак протесту зі змістом звіту звільнилася після семи років роботи. А разом із нею - ще кілька співробітників.
Все розтрощилося об стіну бюрократії та глухого мовного бар'єру. Справа не в англійській, а в тому, що якщо ти не живеш у країні, в яку вдерлися окупанти та рвуть на шматки, тобі, напевно, не зрозуміти, що ж тут такого - засудити армію захисників.
Розкритикувало Amnesty International й британське видання The Times. Там дійшли висновку, що організація зводить наклеп на жертв російської агресії. І тому заслуговує називатися рупором пропаганди режиму путіна.
Amnesty International цього тижня рішуче взялася за підрив довіри до себе. Колись шанована гуманітарна кампанія нині демонструє сумну байдужість до пригноблення. Проявивши себе м'яко щодо злочину і фашизму, вона повинна піти зі сцени.
Та йти зі сцени Amnesty International, схоже, не збираються. Натомість заявили - шкодують про завданий біль українцям. Але спростовувати, що ЗСУ наражають на небезпеку мирних жителів, не квапляться.
Володимир Зеленський, президент України:
Агресія проти нашої держави є нічим не спровокованою, загарбницькою і відверто терористичною. І якщо хтось робить звіт, у якому жертва і агресор нібито в чомусь однакові, якщо аналізують якісь дані про жертву, а що робив агресор в цей час, ігноруються, то з цим не можна миритися.
Примітно те, що скандальний звіт Amnesty International вийшов після атаки в Оленівці Донецької області. 9-го липня російські найманці з ПВК "Вагнер" обстріляли 120-ту виправну колонію, де перебували українські військовополонені. Розвідка встановила - наказ надав особисто керівник організації Євген Пригожин - попередньо погодивши це з російським Міноборони. Внаслідок атаки загинули понад півсотні наших бійців, поранення отримали 130-ть людей.
До слова, Amnesty International заангажовану позицію показує не вперше. Торік правозахисники відмовилися визнавати в'язнем сумління російського опозиціонера Олексія Навального. Але під шквалом критики рішення своє вони пізніше таки тоді скасували.