Обстріли та вибухи не стихають ні на день: історія села Приморське на Запоріжжі [ Редагувати ]

Село Приморське на Запоріжжі з перших днів повномасштабного вторгнення під прицілом російської артилерії. Обстріли та вибухи там не стихають ні на день. Трагічним був і новий рік. Окупанти вбили двох людей. Один з чоловіків - працівник сільської ради, який розвозив дрова односельцям. Моя колега Інна Гогой розкаже про життя людей під кулями. Її репортаж з Приморського далі.

Нормальний хлопець, роботящий нормальний хлопець, не повезло йому...

Жителі Приморського і досі згадують трагедію, що сталося кілька днів тому. Рано-вранці росіяни вдарили по селу з "градів". Ворожі снаряди забрали життя двох людей. Серед загиблих - п'ятдесяти-однорічний працівник сільради. Він саме їхав роздавати селянам дрова. Машина потрапила під удар просто посеред дороги.

Олег Максименко, староста села Приморське:

Ми почули звук такий, як вродє колесо лопнуло, хлопці ще кажуть, що Ніколаєвіч, колесо лопнуло притормажуйте, щоб той остановіться. Почали зупиняться і почули вибух рядом, і другий, і тут же ж посипалось скло, почулись зойки.

Колеги намагалися врятувати пораненого й чимдуж мчали до лікарні. Але було вже пізно.

Олег Максименко, староста села:

Лікар швидкої констатував смерть. І оце так ми не довезли його...

Машина, на якій працівники сільради потрапили під обстріл, - уся посічена уламками. Дірки на кузові - залатали, вибиті вікна закрили плівкою.

Того ж ранку загинула й 42-річна жінка, вона просто йшла вулицею. Ще троє людей - отримали поранення.

Коли прилітають з Градів ракети - це секунда-дві замешкався і все, вже не встигає людина.

Костянтин показує свою понівечену хату. Потрощені дах і шибки довелося якнайшвидше латати, бо надворі холодно.

Костянтин, житель села Приморське:

Сразу плівкой позакривали там вікна, шифер знайшли. Хтось знайшли де купити, хтось поділився своїм вживаним безкоштовно до ночі зробили, бо дощ на вулиці та і морози.

Жителі села розповідають - гримить тут досить часто. Люди вже навчилися за звуком розпізнавати снаряди, якими росіяни обстрілюють Запорізьку землю. Та швидко реагувати.

Тетяна, жителька села Приморське:

Мы падали на деток, закрывали своими телами потому что пыляка такая столбом стояла, что и камни летели и я было пострадала. Это было полтора месяца назад.

Борис, житель села Приморське:

Вначале ховалися, тепер привыкли, а куда ховаться? В мене жінка інвалід, куда її в погреб ховать туда-сюда, я два раза її стянул, а на третій раз не витягнув, людей гукав.

Після ворожих атак у селі часто зникають електрика та вода. Продукти в магазині є, на додачу волонтери привозять гуманітарку. Тетяну ми зустріли на вулиці з двома пакетами, повними іграшок. Це подарунки на Різдво для найменших.

Есть вот такие разукрашки у нас, есть альбомчики.

Місцеві кажуть - у скрутні часи підтримують один одного, як можуть. Та попри небезпеку, покидати рідні домівки не збираються.