Був поліціянтом, а став кулеметником: історія бійця [ Редагувати ]
Вчора - поліціянт, сьогодні - боєць на фронті. Герой нашого наступного сюжету - захисник з позивним "Кобра" до повномасштабного вторгнення був у складі спецпідрозділу Нацполіції, що спеціалізується на затриманні небезпечних злочинців. З початком великої війни став оператором ударних дронів, а згодом кулеметником.
Про виклики війни та орієнтири, які стимулюють йти вперед – наступна історія.
Десять років тому до лав новоствореної Нацполіції боєць за позивним "Кобра" пішов із єдиним бажанням - змінити країну.
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Хотілось своїм прикладом показати, як правильно нести службу, допомагати людям.
Бути на сторожі правопорядку та допомагати людям - давня мрія цього хлопця. Та війна кинула нові виклики. Навесні 22-го, коли російські війська відійшли від Київської області, "Кобра" з колегами були серед перших, хто зайшов у звільнені Бучу та Ірпінь.
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Ми дуже багато познаходили мінно-вибухових речовин якихось розтяжок, надалі були плачевні ситуації, люди підривалися. Також займалися гуманітарною допомогою, їздили, возили людям харчі. Є люди похилого віку, які не могли дістатися до своїх домівок, багато хто просто помирав там від голоду, від неспроможності люди старі вийти просто із дому.
На фронті вчитися треба швидко - каже "Кобра". Торік поліцейський опанував нову професію - оператора ударних дронів, згодом ще одну – кулеметника. Спершу працював на Лиманському напрямку.
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Ми займалися бойовими вильотами, розвідкою і скидали подарунки на піхоту, виявляли ворожу техніку. Далі була Богданівка - це вже Бахмутський район, там я вже набрався досвіду.
Захисник згадує, як разом із товаришами вперше потрапили під ворожий обстріл.
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Перші обстріли, ти не знаєш, як твій організм буде реагувати, але я зразу зрозумів, я буду продовжувати службу в мене дана ситуація не викликає дуже сильного мандражу, звісно, що страх відчуває кожен, тільки дурень нічого не відчуває.
Обороняючи Серебрянський ліс, довелося рятувати й себе, і побратима - згадує "Кобра".
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Мого товариша сильно поранило в ногу, мені тоді просто пощастило, я отримав в брову осколкове ураження, звичайно, що кровотеча, надання медичної допомоги один одному і надалі ми рухались під мінометним обстрілом, знову вибирали укриття, ворожий дрон корегував, я товариша проніс, ми разом з ним рухались, впали в яму, перечекали обстріл, і отак рухались до точки евакуації.
Боєць розповідає: небезпечних ситуацій було чимало. Одна з останніх - як російські окупанти накрили їхні позиції "Градами".
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
РСЗВ "Град". Було 4-5 попадань в наш бліндаж, я знаходивсь в бліндажі в цей час, на той час я закінчив уже з польотом, і буквально як тільки встиг зняти окуляри, почув, що уже прилітає по бліндажу, це дуже швидко сталося.
Тоді, переконаний воїн, урятували підтримка товаришів і вміння ставитися до життя з гумором.
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Зрозуміло, що ми виконуємо задачі, які можуть закінчиться смертю. Жартуємо, підтримуємо бойовий дух, без жартів нікуди, треба розряджатись, ти не зможеш постійно кожен день думати про війну, щоб не перегоріти.
Захисник ділиться думками - ціна нашої перемоги надвисока, але це єдиний шлях до свободи. Тому, коли накриває втома, важливо не втрачати віру.
Позивний "Кобра", патрульний поліцейський:
Я надіюся, що рано чи пізно це усе закінчиться, і мені ось уже здається потихеньку що фінал цієї історії, буде хепіенд, я розумію, що дуже багато людей загинуло, я думаю, що вони положили своє життя не просто так, що все це було недаремно точно, треба любити свою країну, а не просто говорити про це.
