У парламенті Великої Британії зради не буває [ Редагувати ]

Отже, ми всі уважно стежимо, як у вітчизняних політиків не виходить дотримуватися єдиних правил гри, яка ведеться на користь держави. Тож, цікаво подивитися, як це роблять "інші".

Приклад тих, хто в змозі домовлятися та працювати краще, - може стати в нагоді тим, хто рветься до української влади. "Подробиці тижня" вивчали досвід Великої Британії.

У Парламенті цієї країни - не б'ються. Там депутати не зраджують власну партію, переходячи до іншої - бо це дійсно "політичне самогубство". І так було завжди. Як обирають парламент, який за кілька століть практично не реформувався? Всі подробиці в матеріалі Ганни Гороженко

Велику Британію називають демократичною країною, хоча навіть конституції в ній немає, а в одній з палат парламенту працюють виключно аристократи. До того ж в країні протягом останнього сторіччя при владі були лише дві партії - лейбористи та консерватори. Про специфіку британської парламентської системи - далі. 

Парламентська система Великої Британії найдавніша у світі. За кілька останніх століть вона практично не реформувалась. Її основа - двопартійна система. Це як у грі в шахи - виграють або білі, або чорні.

Як і в шахах, у британській політиці  - свої закони. Є королева, а є пішаки. У Великій Британії - двопалатний парламент. Палата громад і Палата аристократів - лордів. І якщо палата громад більше взаємодіє з прем'єр-міністром, то палата лордів - оплот її величності.

Парламентські вибори відбуваються раз на 5 років за пропорційною системою - таким чином партія-переможець палати громад і формує уряд.

Цей чоловік вже тридцять років викладає основи роботи британського уряду.

Родні Беркер, професор політики та уряду Лондонської школи економіки:

Суттєва перевага британської парламентської системи в тому, що уряд отримує стабільну підтримку від депутатів. Адже уряд на чолі з лідером партії-переможця на виборах контролює й парламент. Ви тут не побачите потенційних сутичок чи протистояння. З іншого боку - це потребує значної лояльності від депутатів. Адже обранці від партії-переможця не можуть критикувати уряд.

Депутат палати громад Джон Гроган у парламенті вже 11 років. Він представляє нову політичну силу - ліберал-демократів, які останнім часом набирають популярності. В цьому складі парламенту майже 20 відсотків місць вибороли його однодумці. Вони нині при владі разом із лейбористами. Цю партію вже називають третьою силою і через неї все частіше лунають заклики реформувати парламентську систему. Сам Джон Гроган не сподівається, що реформа двопартійної системи відбудеться найближчим часом. В нього інший клопіт - в парламенті він працює одразу в кількох комітетах. З понеділка до п"ятниці депутати проводять у парламенті увесь день, на вихідні виїжджають до регіонів, де зустрічаються з виборцями.

Джон Гроган, депутат палати громад від Ліберально-демократичної партії:

Усі депутати працюють у регіонах з п'ятниці до понеділка. У понеділок зранку вони знову у парламенті, де працюють до вечора п"ятниці. Наприклад, у цю неділю в своєму регіоні я зустрінусь із тридцятьма людьми. Вони прийдуть до мого офісу зі своїми проблемами, пов'язаними з роботою, утриманням будинків, шкіл. Система, що діє в нас, ніколи не дає забувати депутатам про тих британців, які їх обрали до парламенту.

Політолог Айвор Гейбер переконує - британські політики дійсно багато працюють, а заробітну плату отримують в бухгалтерії рідної партії. Зазвичай, вона залежить від успіхів того чи іншого політика. Випадків, коли в парламенті депутати полишають рідну партію або переходять до лав іншої, за всю історію 20-го століття було лише кілька. Адже, зрада - це все одно, що політичне самогубство - виборці за перебіжчика більше не проголосують.

А от Палату лордів - Айвор Гейбор називає найцікавішою та неоднозначною  інституцією. Сюди потрапляють винятково аристократи. Усього їх в країні - 800. Більшість - партійні. У них також - свої вибори. Сери і баронеси щоп'ять років обирають 80-тьох своїх представників до парламенту.

Айвор Гейбор, політолог, профессор політичних наук City University:

Це справді смішно, коли у 2008-му році якісь лорди вирішують долю людей тільки томУ, що отримали це право від народження. Лейбористи певний час хотіли реформувати палату лордів. У них частково це вдалось - значна частина палати лордів - тепер професійні політики. До палати лордів входить 80 перів, яких обирають інші 800 лордів - така собі демократія) інша частина палати лордів - єпископи тільки англіканської церкви на чолі з архієпископом Кантрберійським.

Лорд Лі Крондельский - засідає в палаті аристократів. Він пожиттєвий пер і професійний політик. До того, як потрапив у парламент, очолював союз профспілок у Манчестері. До свого кабінету приїжджає щодня у будні о 10-й ранку. Лорд Лі працює в кількох комітетах - у справах Болівії, країн Африки та ядерної безпеки. На відміну від депутатів палати общин, у регіонах не працює. Однак, два місяці своїх парламентських канікул зазвичАй витрачає на вивчення проблем у гАлузях, за які відповідає.

Лорд Лі Крондельський:

Десь сто років тому палата громад отримала право основного законодавчого органу. Але дозвіл розглядати палаті громад будь-яке питання надає палата лордів. У нас є також право вето. І це діє до цього часу. Якщо дві палати незгодні з якогось питання- то виходить такий собі пінг-понг. Це було з правом самовизначення Ірландії, питання не вирішується ціле століття. Такий настільний теніс може тривати безкінечно. Але переважно обидві палати знаходять компроміс. Це в дев'яноста дев'яти відсотках.

Лорд Лі не вірить, що палату аристократів коли-небудь скасують. Він переконаний - поки існуватиме монархія в Британії, доти й працюватимуть лорди в парламенті.

Британський парламент має свої традиції - одна з них щорічний виступ глави держави - королеви. Саме вона дає депутатам завдання - якою хоче бачити свою країну. А в парламентарів обох палат одна мета - виконати ці накази.

Ганна Гороженко, Валентин Белич, "Подробиці тижня". Телеканал "Інтер".