Існування на межі [ Редагувати ]

Iнше життя, iнший вимiр, iншi проблеми. Все це неважко знайти, вiдїхавши лише шiстсот п'ятдесят кiлометрiв вiд Києва. Хоча вони, скорiше за все, видаються iншими - для киян, та й для жителiв будь-якого мiста України. Але для мешканцiв села, куди ми прямуємо, iснування на межi стало частиною їхнього способу життя. Так, на межi, бо кожного року селяни-гуцули молять Бога, щоб їхнi домiвки не опинилися в зонi зсуву. I кожного року в них залишається все менше шансiв не втратити свiй дiм.

Карпати. Гуцульський край з маленькими селищами i дуже гостинними людьми. Невеликi рiчкi протікають скрiзь молодi гори. Вони створенi природою кiлька тисячолiть тому. Для гір - це зовсiм юний вiк. I їм погрожує небезпека. Як i молодiй людинi. Тiльки, на вiдмiну вiд неї, небезпека ця пов'язана не з будь-якою хворобою. Їi спричинює сама природа: невеликий землетрус, або рiзка вiдлига приводить їхнiй грунт у рух. Так вiдбувається зсув. Спочатку, кiлька годин, його непомiтно.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв, м. Iвано-Франкiвськ: "Потiм уже друга фаза... Тодi вiдбуваються звуковi ефекти: гул, трiск, валяться опори, тобто, людина може рятуватися на першій i другій стадiях".

Гуцули кажуть, що гори повиннi колись зустрiтися. Старi твердять, що таке вже було. Але для них це лише легенда. Не позбавлена здорового глузду.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв, м. Iвано-Франкiвськ: "Я хочу привести один приклад: коли будували газопровiд iз Сибiру в Захiдну Європу, старi гуцули говорили - не торкайте цю гору".

Жителi Буковецького району Iвано-Франкiвщини вважають це дозвiльними розмовами. Тому i споруджують будинки по кiлька поверхiв. Навколо - невимовної краси природа. I не знають, чи просто не хочуть знати вони, що ця краса в одну мить може перетворитися в купу каменя, який лише нагадує про те, що ранiше тут був будинок...

Мешканцям села Буковець не до радостi. Нещодавно молодята на невеликому схилi побудували двоповерховий маєток. Говорять, хотiли жити як люди. Планували запрошувати до себе туристiв. Працювали вдень i вночi...

Марiя Химняк, жителька с. Буковець: "Ну так, любимо гори, природу. Так будували... Думали, щоб туристи до нас їхали, так хотiли красиво побудувати будинок, щоб людям було приємно... Рiк прожили в будинку, i вибралися".

Очi дiтей, що вчаться в Буковецкiй школi, не палають вiд щастя. В їхньому поглядi швидше за все страх. Вони уважно розглядають кожного незнайомця, заздалегiдь очiкуючи вiд нього недоброї звiстки. Вони нiкому не довiряють, але чогось чекають. Мабудь пiдтримки - бо непросто жити, щоночi очiкуючи зсуву, а можливо i поради - адже не знають вони, як повестися у випадку надзвичайної ситуацiї. Тi, хто повиннен їм допомагати за службовим обов'язком, бувають у цих краях нечасто.

"Цей зсув був, коли нас не було у будинку. Сусiдка розповiдала, що в неї було неспокiйно на душi. Вона думала, що це пожежа, взяла лiхтар, але трiснула хата:Прийшла її дочка. Сама природа почувала, що буде щось жахливе. Це правда, що люди говорять, що буде щось жахливе. Наша гора теж повинна колись оповзти, i говорять, що навеснi стане снiг i буде гiрше".

Говорять, дуже давно на мiсцi нинiшнього Буковця був невеликий ставок. Навколо жили гуцули. Жили щасливо. Але в один зовсiм нерадiсний день вiдбувся зсув. Люди загинули, а на мiсцi ставка утворилося озеро... Цей край повний подiбних легенд.

"Колись давно за цим лiсом була рiка, потiм вона ставала все меншою, потiм утворилася м'яка земля, а потiм - потрiскалася й оповзла".

Дитинство в них не таке безтурботне, як у школярiв з iнших регiонiв. У цих дiтлахiв - загальнi погляди на життя. I мало хто з них iз упевненiстю дивиться в майбутнє.

"Добре школу закiнчити, вступити в iнститут..."
"Теж хочеться влаштуватися на роботу. Хотiв би поїхати жити в передмiстя... Тут холодно, так ще зсуви..."
"Моя мрiя - це краще життя. Щоб я могла працювати в Карпатах екскурсоводом... Хочу закiнчити школу..."

Бiльшiсть всеж-таки хоче залишити свої рiднi краї i вiдправитися до Великої землi. Вони бояться. I хочуть для себе тiльки кращого. Зсув непередбачений...

Марiя Химняк, жителька с. Буковець: "Це наша батькiвщина, наша земля. Ми вночi лягли, до нас прибiгли сусiди, запитали, чи працює телефон... все валиться, ми повиннi бiгти звiдси, щоб нас лiнiї не побили".

Люди додзвонилися в сусiдню Верховину. Приїхали електрики, знеструмили село. Все робилося по iнструкцiї. Так само, по iнструкцiї, але вже неписаної, перестрибуючи з дiтьми через трiщини в землi, люди збиралися в бiльш-менш безпечному мiсцi. Зiгнали туди худобу i вiдправилися в сусiднi села. Благо, там у кожного живе чимало родичiв... По шляху все трiскотiло: опори електропередач, мости, земля, лiс. Люди думали, що прийшов кiнець свiту. Спочатку не знали куди бiгти. Було мiсячно. Це й врятувало.

Марiя Химняк, жителька с. Буковець: "Де жити - не знаю. I одна дочка, i друга... Тепер уже не знаю... Чоловiк вмер 9 грудня... Рiк пройшов. Залишилася з дiвчинкою, одна".

Їм виплатили по 860 гривень. Але хiба можна грошима вимiрити те, що втратили цi люди? Втратили, у той час, коли зсув було спрогнозовано.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв:."Цi люди не знали, тому що ця карта складена цього року, i поки не зацiкавився цiєю картою МНС. Восени ми передали цю карту у Верховинську райраду, пропонували ми це i МНС, але в них є там свої на цей випадок... Вони запрошують Чернiвецьких геологiв, а те, що тут є своя служба... Це нам не дуже зрозумiло".

Небезпечнi дiлянки землi неважко роздивитися навiть непрофесiоналу. Досить порiвняти крутiсть, вологiсть i пухкiсть грунту. I хоча в кожнiй з чотирьох карпатських областей зареєстровано до 1500 зсувiв, цей регiон - не єдиний небезпечний в Українi. Тут, як i на iнших територiях, гори, немов люди, ростуть. Рiст цей зупинити неможливо. Принаймнi, науцi невiдомi такi способи. Тому все, що можна зробити - це попередити мiсцевих жителiв про небезпеку. Треба лише вчасно проводити необхiднi картування, порiвняння космiчних i аерофотозйомок. Але навiть у цьому випадку точнi дати зсувiв передбачати не можна.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв: "Якщо на площi цих зсувiв є гуцульськi поселення, будинки, висiлки, то цi люди повиннi хоча б застрахувати своє майно, тому що коли воно вiдбудеться, може i не вiдбудеться взагалi".

Щоб вчасно прогнозувати, потрiбнi грошi. Як звичайно, їх вистачає тiльки на необхiдне. А залежить все вiд Мiнiстерства з надзвичайних ситуацiй України.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв: "Ми зверталися багато разiв у МНС, у справах захисту вiд Чорнобильської катастрофи, давали проекти... Ми можемо наносити небезпечнi мiсця в будь-яких регiонах. Шкода, але ми взагалi не одержали жодної вiдповiдi вiд цього мiнiстерства".

Олег Адаменко займається дослiдженнями з 57 року. Його робота завжди була справою державною. Але не тепер. Про могутнiй, не порiвняний з нинiшнiм зсув, що вiдбувся пiвстолiття тому в сусiдньому районi, готовий розповiдати годинами. До речi, там же, кiлька тисячолiть тому, стався зсув з масою грунту в сто мiльйонiв тон. Тодi була перекрита рiка, що призвело до серйозних екологiчних змiн... Активiзацiя зсувiв не припиняється нiколи, iнодi досягаючи гиганських масштабiв. Тому, на думку Адаменко, людей треба вiдселяти, а великi спорудження змiцнювати. Iншого не дано.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв. "Якщо ми не будемо нiяких мiр приймати, то, звичайно, це приведе до великих трагедiй. У нас це опублiковано в газетах, кiлька передач по телебаченню, але МНС мовчить. У них свої плани... Їм вигiдно рятувати, а не передбачати".

Якби мiг, Адаменко обiйшов би всiх жителiв небезпечних районiв i попередив: не будуйте навiть двохповерховi будинки. I пам'ятайте: за багаторiчними спостереженнями, зсуви вiдбуваються з перiодичнiстю приблизно в 5,5 рокiв. До 2005 така ймовiрнiсть дуже висока... Хоча сам вiн не готовий жити в цiй мiсцевостi.

Олег Адаменко, директор Iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв: "Ми знаємо, що це за явище. Може бути повень у долинi Днiстра - пiдйом там може бути до 9 метрів. Ми можемо за допомогою комп'ютерних технологiй спрогнозувати, тобто i там можна..."

"У нас так особисто тривоги в душi не було. У нас не зрушився наш горб, але так здається, що твiй будинок поїде, може провалитися й упасти".

Бiля вогнища дiти збираються нечасто. Разом з дорослими вони суворо дотримуються мiсцевих звичаїв, намагаючись догодити природi. Але природа залишається байдужою до їхнiх лих. Вона немов проводить iспити на беззахисних людях тут, у Карпатах. Так саме, як люди випробують силу беззахисної природи там, на Великiй землi.