Пенсіонери прифронтової Андріївки залишилися без їжі [ Редагувати ]

Жителі прифронтових селищ - на межі виживання. Люди постійно ризикують життям і не мають грошей навіть на хліб. Про складні будні на лінії вогню - в нашому сюжеті.

Селище Андріївка розташоване неподалік від передової. Іноді сюди долинають гучні звуки Обстрілів у Гранітному. Жителі пригнічені та зневірені. Кажуть - уже звикли виживати без грошей. Пенсії, зарплати та соцвиплати тут не отримують місяцями. Але вже - не вистачає навіть їжі.

"Дев'ятого квітня буде три місяці, ми не отримуємо вже пенсії. У нас ще є стара моя бабуся у якої ще запаси є. Вона така економна. Ось це ми ходимо до неї беремо. Ну прикро загалом, хліб тільки купуємо, більше нічого", - говорить Наталія Ганжерлі, мешканка Андріївки.

Життя тут ніби завмерло. Відкриті лише - школа та лікарня. Але не кожен знає, що люди там сидять без зарплат майже півроку. Працюють - хто на самому ентузіазмі, хто просто за інерцією. Кажуть - загубилися в часі та просторі.

"З нового року по березень місяць вчителі не отримують зарплату. А працюємо, як звичайно, бо дітей вчити потрібно. Так виходить, що наш район висить у повітрі. Ніби як ці селища, які прилеглі до Андріївці перевели в Волноваський район. Але офіційно паперу немає, підтвердження немає", - говорить Наталія Гуленко співробітниця Андріївської школи.

Голова сільської ради приїздить на стареньких "Жигулях". Каже - не знає, як пояснювати односельцям ситуацію. Але у Києві досі впевнені у тому, що Андріївська сільрада не підконтрольна Україні. Тому і проблеми з виплатами.

"Хтось ну щоб не сказати, що шкодить чи не знає, що говорити, але ми зараз вважаємося ніби непідконтрольні України. Хоча ми завжди були підконтрольні України, прапор у нас висить весь час і не разу ми не були під ДНР", - говорить Василь Калініченко голова Андріївської сільської ради.

Більшість мешканців - літні люди. Багатьом - просто немає чого їсти.

"Там пару картоплин звариш в який суп. Крапельку капніть туди і от і живи. Не знаю, нікому ми не треба абсолютно. Ціни скажені, скажені. А крупи які, бачили, ні? Суп зварити або кашу не можна взяти, щоб щось купити. Нікому ми не треба", - говорить Оксана Миколаївна, мешканка Андріївки.