У Португалії дзвіночки для худоби стали спадщиною ЮНЕСКО [ Редагувати ]

Маленькі дзвони з португальського села - стали культурною спадщиною ЮНЕСКО. Тепер на них полюють туристи, хоча раніше купували лише селяни для худоби, щоб не загубилася. Про давні традиції і способи їх вберегти - розповідають наші журналісти.

Це звук португальського регіону Алентехо. Аделіно Тімотео доглядає за своїми вівцями, у кожної з яких на шиї - маленький дзвіночок.

"Мені дуже подобається цей мелодійний переспів, я чудово почуваюся, коли чую цілий хор. Я можу бути на пагорбі за кілометр, але здається, що вони біля мене. Для вівців це немов GPS. Коли одна з них заблукає - її дуже легко знайти. На звук", - говорить Аделіно Тімотео, вівчар.

Унікальні дзвіночки виробляють тут, у маленькому містечку Алкаковас. Ремеслу вже тисячі років і зараз його визнали - культурною спадщиною Юнеско.

"Алкаковас - це європейська столиця дзвонів. Колись тут було майже двадцять підприємств. А нині залишилося тільки одне. Є свої секрети, як зробити якісний дзвоник, як його налаштувати. Якщо поганий звук - тоді пристрій даремний", - говорить Хосе Луїс Рейс Майя, майстер із виготовлення дзвіночків.

Спочатку залізо та мідь заливають у форми - зроблені з ґрунту та соломи. А потім запікають при температурі 1200 градусів.

Коли заготовки охолонуть - майстер береться за кожен дзвоник, щоб вручну налаштувати його звук. За останні півстоліття Франциска - єдина жінка, яка вміє це робити.

"Це унікальне ремесло майже вимерло. Ніхто не хоче робити дзвіночки, бо це невигідно. Я вирішила, що не дозволю вмерти цій традиції. Я роблю це не задля бізнесу, а щоби зберегти нашу історію", - говорить Франциска Майя, коваль дзвіночків.

Цьому допомагає і ЮНЕСКО - в організації сподіваються, що мелодії з Алкаковаса звучатимуть ще багато років.