Діти колючого дроту: як живуть народжені у неволі? [ Редагувати ]

Їхнє життя починається за колючим дротом. А продовжується в суворих реаліях волі. Діти тюрми. Діти, яких привели на світ засуджені жінки, і часто задля користі. Щоб пом'яшити вирок чи полегшити собі перебування за Гратами. Як живуть ці малюки? І чому перші роки життя, проведені у в'язниці, для багатьох найкращі? Про народжених у неволі - Феруза Бегматова далі.

Ні в чому не винні, але у в'язниці. Вони ледь можуть зазирнути в наш світ. Але погодилися показати свій. Діти, народжені за Гратами

Це Лілія, їй 29. Софію вона народжувала в окремій палаті із конвоєм на вході

"Было хорошее отношение, может даже лучше, чем к тем, которые на свободе", - говорить Лілія Чорна, ув'язнена.

Завагітніла Лілія у СІЗО.

"Так произошло, давайте не будем это говорить, вы ж понимаете, произошло это все неофициально. Он осужденный был такой же как и я", - говорить Лілія Чорна, ув'язнена.

У в'язницю Лілія потрапила вже вдруге.

"Торговля наркотиками, так чтоб я ими торговала - нет, пошла просто, я наркоманка, укололась с девочкой, а она с камерой была", - пояснює Лілія Кравченко - ув'язнена.

До народження Софії, вагітна Лілія сиділа в загальній будівлі цієї Чернігівської колонії.

Кімнати на п'ять або одинадцять людей у кожній. І душ за розкладом

"Каждая бригада, они идут раз в неделю".

А от для жінок, яким скоро народжувати, умови геть інші. Вони живуть в окремому приміщенні

"Тут осужденные, у каждого есть свое место, прикроватная тумбочка, секция мамочек, сейчас у нас одна беременная, ее вывезли, должна родить".

Після пологів матір із немовлям переводять сюди. У Будинок дитини при чернігівській колонії

"Она в своей комнате одна, у нее отдельный душ, санузел", - говорить Катерина Дейнека, директор Будинку дитини при Чернігівській колонії.

Персоналу тут навіть більше, ніж самих вихованців

"На смене у нас два воспитателя, няня, медсестра, сестра хозяйка, прачка, и я. Семь человек днем работают и две ночью", - говорить Катерина Дейнека, директорка Будинку дитини при Чернігівській колоні.

А дітей зараз лише чотири. Хоча їх кількість постійно змінюється. Тут, разом із мамами, живуть малюки до трьох років. У доволі непоганих умовах, і в геть не тюремному режимі. Без обов'язкової трудової повинності. А відтак ці діти часто стають інструментами, за допромогою якого жінки полегшують собі тюремне життя. Дехто вагітніє навмисно.

"Те, которые уже один раз отбывали наказание, до чего хочешь додумаются", - говорить Лілія Чорна, ув'язнена.

Особлива удача завагітніти до винесення вироку. Тоді є шанс отримати менший строк.

"Це враховує суд при призначенні покарання, а також, щоб мати можливість перші три роки покарання бути із своєю дитиною. Навіщо? Це елементарно дозволяє жінці не збожеволіти", - говорить Анна Маляр, юрист-кримінолог.

Лілії залишився ще рік в'язниці. Соні тоді якраз виповниться три. І вони разом поїдуть додому. Але так щастить не всім

"Законодавчо визначено, що тільки до трьох років дитина може бути і цей термін може бути подовжено до чотирьох років, якщо мати звільняється саме в цей період, щоб не відривати дітей від матері", - говорить Микола Кулеба, уповноважений президента з прав дитини 2014-2019 рр.

Якщо не звільняється мати і за чотири роки - їх розлучають.

"Дитина направляється, звісно в переважній більшості до родичів своєї матері", - говорить Микола Кулеба.

Якщо родичів немає, або вони просто не хочуть забирати дитину - тоді малюк їде у дитбудинок.

"За мою здесь работу мы ни одного ребенка не отдали в детский дом", - говорить Катерина Дейнека, директорка Будинку дитини при Чернігівській колонії.

Така ж система діє у більшості країн Європи. Там теж намагаються не розлучати дитину з матір'ю. А в деяких державах вагітні жінки можуть узагалі не потрапити за ґрати. Приміром, у Норвегії. Там жінці надають відстрочку до дев'яті місяців - час на початкове виховання дитини. Потім засуджену відправляють за ґрати, а малюку підшукують прийомну сім'ю. Поближче до в'язниці, аби мама могла бачитися із дитиною.

"Ці діти легко можуть потрапити у кримінальні угруповання, якщо їх виховуватимуть вулиці. По суті, їхнє майбутнє вже вирішене. Однак ми даємо їм останній шанс - робимо все, щоб дитина не повторила помилки матері", - говорить Петра Манджукіч, вихователька .

У США доля немовляти залежить від штату, в якому воно народилося. Та здебільшого після появи на світ дитину забирають в ув'язненої матері та віддають родичам. Сім'ї - виділяють фінансову допомогу. Якщо ж рідних немає - відправляють у сиротинець. Проте у деяких штатах діти залишаються з матір'ю у в'язниці. Наприклад, в Огайо. Деяким жінкам така неволя подобається навіть більше ніж свобода.

"Мені здається, у в'язниці легше бути матір'ю. На свободі тобі доводиться піклуватись про те, де дістати підгузки, чим за все заплатити. А тут - усе безкоштовно", - говорить Хізер О'браєн, ув'язнена .

Тут для ув'язнених навіть проводять уроки материнства.

Щось схоже є і в нас - жінок навчають куховарити, говорять із ними про виховання дітей. Словом, соціалізують. Ось тут, у спеціальній кімнаті.

Парадокс у тому, що саме тут, за ґратами, для більшості з цих дітей минає їхній найбільш щасливий час. Коли вони потрібні і про них турбуються. Бо на волі для багатьох починається геть інше життя. Лілія поки мріє про сімейне щастя. Що їх зустріне колишній засуджений - батько Софії, який віднедавна став її офіційним чоловіком.

От тільки вже кілька місяців від чоловіка - жодної звістки.

"Я понимаю, что у него беда какая-то случилась и всем все равно, понимаете…", - говорить Лілія Чорна, ув'язнена.

Вже на волі кожній із цих жінок доведеться самій забезпечувати дитину.

"Выйти отсюда, с этих местов, даже не знаю, что мне делать, как мне делать, дома у меня 4 детей, и у сестры 5, я звоню, они мне каждый день, ну я не знаю. Плачет, тяжело, конечно", - говориь Вероніка Яшкевич, ув'язнена.

Це Вероніка. Вона сидить за крадіжки.

"Сейчас все вон депутаты воруют, а что ж нам говорить, у кого семьи большие, да, я могу пойти работать маляром штукатуром, но я ж не прокормлю такую семью", - говорить Вероніка Яшкевич.

Вона почала красти у 16 років.

"Ну, вообще. У меня уже третья ходка. 10 лет, 10 лет потерянных, да".

Діти, народжені в тюрмі, часто потрапляють у замкнене коло, звідки вирватися вкрай важко. Ці малюки часто знову повертаються сюди за ґрати, але вже дорослими... І змінити це може одна людина - їхня матір.