На Сході армійці змушені відкривати вогонь у відповідь [ Редагувати ]

На Донецькому напрямку ворог із гранатометів та кулеметів гатив по захисниках Мар'їнки та Красногорівки. Армійці були змушені відкривати вогонь у відповідь. З передової - Ігор Левенок. 

Околиці Авдіївки. Сумнозвісна "промка". Стрілянина тут уже буденність. Окупанти ведуть "турбуючий" вогонь з піхотної зброї. Гранатомети, міни, великокаліберні рушниці - цей арсенал бойовики застосовують майже цілодобово. Не рідко постріляти в українських солдатів виповзають снайпери. Окопна війна і супротивник поволі просувається вперед.

"В такие моменти нам не позволяют даже дать ответ, когда ти видишь, что они работают и они просто выкапывают дополнительные линии обороны, и тем самим они просто подкапиваются все ближе и ближе к нам", - говорить Олександр, військовослужбовець збройних сил України.

До того ж не рідко з ворожого боку солдати чують гуркіт важкої військової техніки. А її, згідно з домовленостями, тут взагалі не має бути.

"Активизировалась артилерия ихняя, Восемьдесят вторые и стодвадцатые прилетают очень часто. Снайпера работают практически постоянно. Если раньше было потише, то последние несколько месяцев активно они себя ведут. Сегодня с утра било где-то около шести начала седьмого. А що було? Артилерия в районе первого батальйона. - Це що? -Это крупнокалиберный кулемет", - говорить Сергій, військовослужбовець збройних сил України.

Ворожі позиції немов на долоні. Хлопці розповідають - на тому боці зростає активність снайперів. Б'ють великим калібром. Така робота потребує неабиякої підготовки. Часто, ворог провокує наших бійців на відкриття вогню. І тут бойовики застосовують ганебні методи.

"Висовуются, копают, ну ми докладываем, но отрабатывать нам не разрешают, потому что там могут быть наши пленние. Тоесть они их переодевают и заставляют копать так что-бы мы это видели", - говорить Олексій, військовослужбовець збройних сил України.

Щодо путінських "шахтарів і трактористів" - наші бійці іронізують. Кажуть, не там їх слід шукати. Сергій - родом з Луганська. П'ятий рік захищає Україну від навали чужинців. А до того майже двадцять років працював шахтарем.

"Пришли "защитники" с России и забрали у меня все: дом, работу, квартиру. Вот так они меня защитили. Обидно мне стало, вот и я пошел защищать только свою родину. Семью перевез, сейчас они здесь на этой стороне", - говорить Сергій, військовослужбовець збройних сил України.

Тепер за плечима в Сергія досвід запеклих боїв. Чоловік каже, побаченого та пережитого на фронті вистачить для книги. Том вийде чималенький. От тільки кінцівку своїх мемуарів солдат хоче написати в рідному Луганську. Адже певен, там вже зачекалися на Україну.

 "Туда обязательно, обязательно и украинский флаг я повешу над своим домом".