Християни західного обряду святкують Великдень [ Редагувати ]

А ось християни західного обряду сьогодні вже святкують Великдень. І також зі змінами. Якими саме? - дивіться у матеріалі Катерини Кравець.

На площі святого Петра порожньо, а в головному соборі Ватикану разом із папою Римським Франциском великоднє богослужіння правлять лише кілька священників. Такі зміни у головне щорічне свято католиків цьогоріч внесла пандемія коронавірусу. Вона й стала головною темою проповіді понтифіка. Він закликав країни до солідарності в боротьбі з пандемією, жертвами якої вже стали понад 100 тисяч жителів планети.

Папа Римський Франциск:

Сьогодні мої думки передусім про тих, хто безпосередньо постраждав від коронавірусу - тих, хто пішов з життя через хворобу та членів їхніх родин, які оплакують свою утрату. Впродовж останніх тижнів життя мільйонів людей по всьому світу раптово змінилося. Для багатьох, хто лишається нині на карантині вдома, з'явилася можливість подумати про своє життя, відійти від шаленого ритму та побути разом з родиною. Водночас для багатьох цей час також сповнений переживань щодо непевного майбутнього. 

Як і в Ватикані, великодні служби в багатьох країнах відбулися без участі вірян. Ті за богослужіннями стежили вдома онлайн.

Фернандо Дель Морал, священник:

Перед початком служби люди написали нам, що в минулі роки вони приходили на годину раніше до храму, щоб сісти у першому ряду. Цього разу їм уперше не довелося чекати, щоб зайняти передню лавку. Дуже дивне відчуття - не лише тому, що церква порожня, а й тому, що розумієш, що значить кожна людина, яка приходить на службу. Зрештою, ми всі люди, ми потребуємо спілкування. 

На Філіппінах парафіяни одного з соборів надіслали священнику фото своїх родин, щоби хоча б у такий спосіб бути присутніми на великодній службі. Усі надіслані фотографії - а їх було більше тисячі - священники причепили на спинки сидінь в церкві.

Марк Крістофер де Леон, священник:

Ми сказали, що друкуватимемо усі фото, які будуть приходити на і-мейл нашої парафії. Адже для парафіян дуже важливо відчувати себе причетними до богослужіння. У такий спосіб ми також показуємо, що думаємо про них, про їхні проблеми та молимося за них. Навіть якби фотографій було набагато більше, ми б усе одно все розвісили по всьому собору. 

Люди вірять, що невдовзі карантин закінчиться і вони зможуть повернутися до нормального життя.