Білорусь повстала і не хоче заспокоюватися: чи можливо змусити піти Олександра Лукашенка [ Редагувати ]

Головна геополітична новина року для нашого регіону - Білорусь повстала і не хоче заспокоюватися. Уже місяць білоруси, яких завжди вважали найбільш терплячою нацією Європи, протестують проти Олександра Лукашенка.

Що він тільки вже не робив і не говорив, аби народ погодився з його президентством. Але... Поки що ні. Про білоруський протест - Анна Філь.

Свіжі сили білоруського протесту.

Один за всех и все за одного.

Першого вересня не за парти, а на мітинг. Це студенти, які з'їхалися до Мінська на навчання:

Мы пришли поддержать народ, показать свою позицию, показать пример людям, что не надо бояться.

Силовики ж укотре показали зворотнє. Знову за справу взявся ОМОН. Наслідок - два десятки затриманих.

Олексій Новік, програміст із Мінська:

Представьте, что такое камера: шесть коек, а в ней находятся 47 человек. Причем не молодежь, был дедушка которому 74 года.  Срывали майки, ставили какие-то надписи маркером, срезали дреды у людей. Я видел людей избитых у них было черное все, понимаете.

Залізний кулак влади Олексій відчув на собі. Він програміст, живе в Мінську.

Олексій Новік, програміст із Мінська:

Мне сильно не досталось, потому что я - боязливый человек: прятался под нарами, если сказано стоять, то не шевелился, не дышал. Но мне прилетало, били в основном более крепких спортсменов.

Ось за це фото потрапив до ізолятора - протокол виборчої комісії, він був спостерігачем під час волевиявлення. Надіслав його одній із опозиційних партій. Коли повертався додому - Олексія схопили і повезли на сумнозвісне Окрестіно. Тримали шість діб. Подібних історій по всій країні щонайменше сім тисяч. І це лише офіційні дані.

Антон Кашліков, журналіст із Мінська:

За последние несколько недель, несколько дней назад посчитал, что больше 40 моих знакомых, то есть людей, которых я знаю лично, так или иначе в последние дни пострадали. Были задержаны, получили штрафы, сутки, уехали из страны

Антон теж із Мінська. Щонеділі він виходить на "Марш солідарності". Це вже традиція для білорусів - саме на вихідних відбуваються наймасштабніші акції. 200, а за деякими даними, і 300 тисяч людей для півтора мільйонного Мінська - чимало.

Антон Кашліков,  журналіст із Мінська:

Каждый раз, когда ты попадаешь на улицу на вот такой марш, у тебя появляется больше оптимизма. Потому что ты видишь что очень много людей разделяют с тобой твои взгляды. С другой стороны потом, начиная с понедельника, какая-то новая волна репрессий. И вот этот градус оптимизма падает к концу недели, а в воскресенье опять выходят люди, и опять их очень много. И снова есть надежда, что вот эта тактика беларусского мирного противостояния режиму в каком то скором будущем свои результаты возымеет.

Ось такі значно менші за розмахом акції відбуваються щодня. Креативні плакати, червоно-білі прапори, пісні й хороводи.

Більшість на мітингах - жінки. Вірять, що до них ОМОН буде гуманнішим. Навіть затуляють собою чоловіків. Жодного насилля, лише мирний протест - те, від чого опозиціонери відступити не готові. Такий у них менталітет - кажуть самі білоруси. Усі, з ким ми поспілкувалися. Українці на противагу їм - гарячі голови, - каже Тимофій. Він ще 13 років тому переїхав із Мінська в Київ і може порівняти.

Тимофій Кохнович, колишній мінчанин, який живе в Києві:

Беларусы лучше чего-то не скажут, утаят, промолчат. Украинцы - более открытые, откровенные, горячие. Наверное более свободные, хотя беларусы себя проявляют очень свбодоно. С незнакомой стороны они себя проявили.

Тимофій уже громадянин України, але в Білорусі залишилися і його батьки, і друзі. Каже - всі вони прагнуть змін у країні.

Тимофій Кохнович, колишній мінчанин, який живе у Києві:

В Украине я поражаюсь тому, что люди многие считают, что как же у вас же в Беларуси широкие дороги, чистые улицы. Все ровно все хорошо. Но на самом деле это не заслуга Лукашенка. Это заслуга может прежде всего людей. Мы же сейчас видим, как акции проходят в Минске - люди становятся на лавочки, но перед этим снимают обувь.

Та геть по-іншому роль президента бачать його шанувальники. Вони теж збираються на мітинги, хоча й не такі регулярні та масштабні. І в свого лідера вірять.

Чинний президент у своїй популярності впевнений. Хоча у цифрах народну любов не оголошує. Обіцяє не віддавати країну, у заворушеннях винуватить зовнішніх ворогів, і навіть Україну. А противників відверто демонізує.

Олександр Лукашенко, президент Білорусі:

За мной тысячи миллионы людей. И я знаю когда эти придут к власти, они порежут все на куски и начнут резать этих людей и их детей. Это не люстрация будет как некоторые говорят. Это будет резня.

Єдиний компроміс, на який готовий іти Олександр Лукашенко - конституційна реформа. Раніше заявляв: хоче передати частину повноважень на місця. Але тільки після референдуму. А опісля припускав навіть можливість нових виборів. Змінити конституцію, а потім провести голосування під таким гаслом днями з'явилася й нова опозиційна партія "Вместе". Про її створення оголосила Марія Колесникова - очільниця передвиборчого штабу кандидата в президенти Віктора Бабарика, який зараз у в'язниці. Змінити Основний закон: не більше як два президентських терміни і ширші повноваження парламенту - про це політик говорив ще до затримання.

Віктор Бабарико, опозиціонер:

Первое - обеспечить проведение конституционной реформы. Как мы и говорили всегда конституционная реформа это самая главная задача на сегдоняшний день. И поэтому мы обязаны завершить этот процесс.

Питання Конституції опозицію й розкололо. Світлана Тихановська - символ білоруського опору - обурилася такою заявою.

Не треба підмінювати політичний порядок денний шляхом переходу до обговорення конституційної реформи. Закликаю почути те, що каже народ. Спершу - вимоги громадян, потім - реформи, які можливі лише після чесних виборів.

Та в чому опозиція одностайна: це в закликах не припиняти протестів. Завдавати економічного удару режимові у відповідь на удари гумовими палицями. Його обрали і промислові гіганти, і, приміром, "айтішники". Технологічні компанії, які влада роками задобрювала податковими пільгами. Фірма, в якій програмістом працює і наш співрозмовник Олексій, - одна з багатьох, які полишають Мінськ.

Олексій Новік, програміст із Мінська:

Не столько мы там давление испытываем, сколько мы поддерживаем такой протест как невыплату налогов и перемещение налоговой системы - делать в другой стране. В 20 числах сентября уже стоит вопрос о том, чтобы часть офиса кто готов - уедет.

Скільки ще триватимуть протести? І головне чим скінчиться білоруське протистояння? Наразі не береться передбачити ніхто.

Тимофій Кохнович, колишній мінчанин, який живе в Києві:

Как мы можем прогнозировать землетрясение. Никто не знал месяц назад, что будет землетрясение такое.

Антон Кашліков, журналіст із Мінська:

Пока не вижу предпосылок, чтобы люди перестали выходить на улицы. Я верю в то, что капля камень точит.

Протистояти президентові, на боці якого силовики, підтримка Росії і Китаю - буде складно. Змусити піти Олександра Лукашенка - навряд чи можливо.