У п'ятницю відбулось відкриття Цвинтаря орлят [ Редагувати ]

Символом зворушливого єднання - але вже не молодих людей, а цiлих народiв - мала стати iнша церемонiя. У п'ятницю президенти України та Польщi вiдкривали меморiал на Личакiвському цвинтарi у Львовi. Тут похованi молодi люди, якi загинули у вiйнi 1918-19 рокiв. Загинули, бо по-рiзному бачили майбутнє своєї батькiвщини. I українцi, i поляки тодi вважали Львiв своїм. Зараз нiбито кордони нiхто переглядати не збирається. Але меморал не могли вiдкрити кiлька рокiв. За цей час встиг зiстаритися навiть надпис на пам'ятнiй табличцi. Згiдно з ним президентом України i досi залишається... Леонiд Кучма. Утiм, вихiд знайшли. Поряд з'явилася ще одна табличка - з прiзвищем вже Вiктора Ющенка. А за згодою сторiн змiнили польську посвяту загиблим.

Вiдкриття цвинтаря орлят у Львовi експерти в один голос назвали подiєю знаковою. Хоча б уже тому, що українцi все ж виявилися здатними приєднатися до європейських гуманiстичних цiнностей, що базуються не стiльки на iсторичнiй пам'ятi, скiльки на взаємопрощеннi. Але разом iз тим, усi вважають, що крапку в цiй iсторiї ставити зарано.

Це радше трикрапка, бо остаточне примирення вiдбувається не на показових акцiях, не в заявах полiтичних лiдерiв i контактах елiт двох країн. Примирення ще має вiдбутися у свiдомостi й душах людей. А тут якраз ще не все в порядку.

Вадим Карасьов, директор Iнституту глобальних стратегiй: "Свято українсько-польского порозумiння цього разу ледь не закiнчилося, не розпочавшись. Коли за два днi до вiдкриття меморiалу Верховна Рада несподiвано порекомендувала Львiвськiй мiськрадi скасувати свою ухвалу щодо впорядкування польських поховань на Личакiвському цвинтарi. Мовляв, цвинтар перебуває в держреєстрi нерухомих пам'яток України. I вирiшувати, що там встановлювати, має уряд, а не мiсцева рада. Наступного дня цю постанову анулювали, та осад лишився. Бо згадка про той реєстр була лише приводом. Стара ж причина спротиву вiдкриттю меморiалу, як з'ясувалося, нiкуди не дiлася. Як i ранiше, не всiх в Українi влаштовує як факт його появи, так i вигляд".

Олег Тягнибок, народний депутат України: "Такою ситуацiєю фактично провокується, навiть якщо полiтичнi партiї будуть закликати проти того, але неминучий ймовiрний вандалiзм, за який потiм i вам, i нам прийдеться червонiти перед Європою i перед цiлим свiтом. Ми не є проти того, щоб вшановувати пам'ять загиблих, їх треба вшановувати, ну але мусить бути проява якоїсь нацiональної гiдностi, товариство".

В епiцентрi суперечок опинився напис на меморiальнiй плитi Цвинтаря орлят. Поляки волiли вiдтворити її близькою до оригiналу - "Воїнам, загиблим за незалежнiсть Польщi". Полякiв, якi вважають себе спадкоємцями щонайменше мiжвоєнної Жечi Посполитої, не дивує, що незалежнiсть їхньої батькiвщини можна захищати пiд Львовом. Бо пiсля загибелi тих, хто похований на цвинтарi, уся Галичина два десятирiччя перебувала у складi їхньої держави. Проте українськi полiтики зауважували, що на чужiй землi за свободу своєї не воюють. А визнавати слушнiсть польских пропозицiй - це давати шанс зазiханням на територiальну цiлiснiсть України.

У результатi меморiал, практично повнiстю вiдреставрований ще у 1999, шiсть рокiв не могли вiдкрити. У пiдсумку слово "незалежнiсть" iз напису прибрали. Вийшло - "воїнам, загиблим за Польщу". Натомiсть лишили чимало мiлiтарної символiки. Зокрема, меч-щербець. Котрий за легендою був зазубрений, коли його увiп'яли в Золотi ворота пiд час захоплення Києва польским королем Болеславом хоробрим.

Александр Квасневський, президент Польщi: "Цвинтар орлят вiдбудовано в такому iсторичному виглядi, в якому вiн був, i це є наша пошана до iсторичної спадщини. Ми вiдмовилися вiд деяких символiв, i це було елементом процесу примирення. Це не є анi чиєюсь поразкою, анi чиєюсь перемогою. Це є компромiсний варiант".

Компромiсний варiант усе ж бiльше враховував польськi побажання. До того ж iснував технiчний нюанс. Ухвала львiвської мiськради щодо Цвинтаря орлят не була пiдписана мером мiста Любомиром Буняком. I керiвництво цвинтаря не мало формального приводу для вiдкриття меморiалу. Тож узагалi могло всiлякi церемонiї на цвинтарi заборонити. До речi, полякiв на нiй було щонайменше вдесятеро бiльше нiж українцiв. А на пiдходi до Личакiвського тим часом стояли кiлькасот городян. В середину вони не потрапили, бо українцям чомусь забракло запрошень. А без них не пускали. З мiркувань безпеки.

Та попри цi недоречностi все пройшло спокiйно. Не було жодних пiкетiв чи акцiй протесту. I виникло враження, що громадська думка щодо проблеми польских поховань у Львовi за останнi роки все ж дещо змiнилася.

Президенти двох країн закликали поставитися до всiлякої символiки в подiбних мiсцях спокiйнiше. Це ж бо лише пам'ять. А думати треба про майбутнє, а не минуле. Полiтики нижчого ранку, котрi теж прибули на церемонiю, в роздумах пiшли далi. Нерiдко звучало, що українцi, перш нiж прискiпуватися до вигляду польских поховань, краще б навели порядок на могилах своїх воїнiв. Адже цього ж дня на Личакiвському вiдкрили й Меморiал воякам Української галицької армiї. Та на тлi Цвинтаря орлят виглядав вiн, м'яко кажучи, блiдо. Значно менший, скромнiший, самi могили - в занедбаному станi.

Ярослав Кендзьор, народний депутат України: "Це є iлюстрацiя того, що нашi патрiоти дуже занепокоєнi станом i виглядом польської частини меморiалу. Бо красиво. Бо поляки зробили так, як хотiли зробити. Ми у себе вдома у патрiотичному Львовi, де ми чуєм постiйно обурення з приводу вiдкриття польських поховань у Личаковi, ми не могли нормально впорядкувати нашу частину".

Проте i ця частина цвинтаря виглядає впорядкованою, якщо порiвняти з тiєю, де похованi вояки УПА. Вiдтак - не таким вже щирим здається обурення несиметричнiстю шляху до українсько-польського примирення. В Українi i досi багато хто вимагає, аби поляки взамiн вiдкриття Цвинтаря орлят у Львовi повiдкривали щось подiбне у себе в мiсцях поховань українцiв. Але поляки вiдреставрували свої святинi власними силами. I, вiдповiдно, погодилися, аби українцi зробили те саме на їхнiй територiї. Та вийшло так, що саме Україна виявилася до цього неготовою.

Вiктор Ющенко, президент України: "Я думаю треба все починати з дому. I привести в порядок той цвинтар, який не далеко вiд нас знаходиться. А потiм говорити про iншi плани. Я думаю, що Львiвська влада зобов'язана дати вiдповiдь по благоустрою цих двох кладовищ".

Перелiк поховань українських воїнiв у Польщi, що потребують впорядкування теж готується. Для цього навiть двосторонню комiсiю створили. Та, як можна було зрозумiти зi слiв президента, це плани на бiльш далеку перспективу.