Біля Кримського солдати заглибилися в лінію укріплень супротивника [ Редагувати ]

Селище Кримське чи не щодня потрапляє у штабні зведення з фронту. На Луганщині це найгарячіша точка на лінії зіткнення. Противник не припиняє атак ні вдень, ні вночі. Саме тут минулої доби було поранено нашого армійця. З передової - репортаж Ігоря Левенка. 

Луганщина. Околиці селища Кримське. "Нульові" позиції українського війська. Ділянка фронту, де наші солдати заглибилися в лінію укріплень супротивника. Наші військові зайняли панівні висоти на лівому березі річки Сіверський Донець. Утворили небезпечний плацдарм, який тепер для ворога - немов кістка у горлі.

"Ну, противник ведет огонь, вот одно направление, вот второе направление, и вот третье", - говорить Денис, військовослужбовець збройних сил України.

Українці укріпилися й тримають тут майже кругову оборону. Російські найманці б'ють з трьох боків. Не минає й доби, аби ця ділянка не потрапляла у фронтові зведення.

"С сентября, вот в сентябре у нас было перемирие первого сентября продержалисть, а второго числа у нас уже было. Враг открыл огонь. Бмп работает, стодвадцатый работает, АГС работает, "Утес" работает, буквально вот напротив посадка есть", - говорить Денис, військовослужбовець збройних сил України.

"Ну, вот тут позиции себе делают, порывают что-то каждый день подкапываются подрывают столбы, ну они тут от нас шестьсот метров", - говорить Микола військовослужбовець збройних сил України.

Хлопці кажуть - за ворожими обстрілами можна навіть годинник звіряти. Дев'ятнадцята-тридцять. Щойно сутеніє, як над головами починають свистіти кулі окупантів.

"Голову нагинайте. - А що? - Просвистіла".

Ніч - це період, коли тут розгортається справжня війна. По сусідній позиції бойовики вдарили з великокаліберних мінометів.

"Я сижу в окопі стрілянина і свист куль, бабахи, стріляє наш кулеметник".

Тільки під ранок бойовище поволі стихає. Наші мають змогу трохи перепочити. На сон не більше шести годин. Відпочивають змінами. Від кулеметів ані на крок. Чоловіки з різними долями. До війни майже усі були цивільними. Та нині мусили стати воїнами.

"Это работа ДАШки, в литейке работал обробщиком, мастером, зам начальником цеха. - На заводе на каком-то? - Да".

"Буквально дома у меня, допустим, все есть и машина и деньги и семья как-бы, ну я по своему желанию пришел", - говорить Антон, військовослужбовець збройних сил України.