Трудова міграція: чому українці масово виїжджають за кордон? [ Редагувати ]
12 мільярдів доларів! Саме стільки Нацбанк очікує цього року від заробітчан. Нагадаю, торік - українці, які працюють за кордоном, перевели домому на мільярд менше. Можна сказати, що саме ця валютна допомога Україні, що перевищує надходження від МВФ та інших кредиторів, дозволяє Україні зберігати фінансову стабільність. Але як довго це триватиме? Експерти кажуть - характер міграції змінюється. Якщо раніше більшість їхала заробити та допомогти родині вдома, то тепер люди частіше забирають із собою і сім`ю. Олена Зоріна продовжить тему.
Династії заробітчан і цілі села із закордонними годувальниками.
"На цій вулиці, ви більше нікого не знайдете".
Колись він теж працював у Німеччині. Тепер Іван вирощує цибулю, бо, каже - вік уже не той.
"Молодьож вся на заробітках. Венгрія рядом. А шо їм тут робити? За копійки працювати?", - говорить Іван Білак мешканець села Підвиноградів.
Близьке і далеке закордоння. Поля, будівництва і сфера обслуговування. Українці не гидують жодною роботою. Легально чи напівлегально. Головне - аби платили!
"На польському звичайному підприємстві, без досвіду, без знання мови українець може заробити 800-900 доларів. Через півроку зарплата може бути навіть 1200-1300 доларів", - розповідає Світлана Фіщенко, генеральний директор рекрутингової агенції.
Не лише із заходу, але й з півдня та сходу. Заробітчани їдуть - звідусіль.
"Наразі трудова міграція зачепила всі регіони України", - говорить Ольга Макогон, заступник голови Державної служби зайнятості.
Це Київ. Один із автовокзалів. Популярне місце серед трудових мігрантів. За грошима і в пошуках кращої долі. Чи не щогодини саме звідси їдуть на заробітки десятки українців. Шлях уторований, але геть нелегкий. Польща, Чехія, Німеччина, Прибалтика.
За кордоном уже зараз постійно працює кожен дев'ятий українець. Ще кілька мільйонів - виїжджають на декілька місяців, так би мовити, підзаробити вахтовим методом. На кілька місяців, а може - й на довше, якщо вдасться зачепитися. Знайомі зустрінуть і буде робота...
Андрій - із Черкащини прямує до польського Гданська. Планує провести там півроку.
"На завод, на судостроительный. На місяць - півтори тисячі доларів. Діти, сім'я, не хватає грошей", - розповідає Андрій, трудовий мігрант.
Віталій - уже заробітчанин із досвідом. Другий рік поспіль працює за кордоном. Нині із райцентру на Кіровоградщині їде до Познані. А звідти - ще західніше.
"Німеччина, Австрія Швейцарія, будь-яка країна Європейського союзу. Буду працювати водієм. Автомобілі новіші, дороги, ви самі розумієте", - говорить Віталій, трудовий мігрант.
Українські робочі руки потрібні всюди. Польща - першою давно відкрила нашим співвітчизникам двері. І щодо документів спростила працевлаштування.
Ось одна з кадрових агенцій, де шукають вакансії. Все офіційно. На замовлення польських заводів і фабрик.
"Поляки хочуть бачити кваліфіковані кадри. Зварювальників, слюсарів, механіків. Польща - єдина країна, яка дозволяє працювати українцю по біометричному паспорту офіційно", - пояснює Світлана Фіщенко, генеральний директор рекрутингової агенції.
Все частіше вони працевлаштовуються, як годиться, офіційно. І просуваються вглиб Європи.
"Це Кіпр, Польща, Німеччина, країни Балтії. Легальному працевлаштуванню закордоном віддають перевагу моряки, представники робітничих спеціальностей", - говорить Ольга Макогон, заступник голови Державної служби зайнятості.
"Якщо ми подивимося на рівень середній заробітніх плат, то по Польщі вона складає 1150 євро. В Чехії вона складає вже 1300 євро. Середня заробітня плата по східній Німеччині зараз складає - 2700 євро, а по західній - 3300 євро", - говорить Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
Це - Ізраїль, країна, де теж дуже хороші зарплати. Але отримати дозвіл на роботу тут вкрай важко. Лише оформлення документів може обійтися у кілька тисяч доларів. Але й тут на державному рівні заявили: готові працевлаштовувати українських плиточників і штукатурів. І вже зараз в Ізраїлі легально трудиться 12 тисяч українців. Кримчанка Надія після анексії півострова залишила рідний Арм'янськ і працює в Єрусалимі. Але не на будівництві, а в готелі - прибиральницею.
"Мне дали как это называется здесь - синюю бумагу, разрешающую пребывание в этой стране".
Заробіток хоч і мізерний за тутешніми мірками, та на життя все ж вистачає.
"Достойная зарплата, позволяющая в Иерусалиме снять жилье. Есть медицинская страховка. Также получается на работе мне оплачивается проезд. Плачу налоги Израилю, живу спокойно, наслаждаюсь жизнью", - розповідає Надія Ємець, трудова мігрантка.
Повертатися додому Надія не збирається. Тут сестра і племінниця. Та й жити в Україні їй ніде. Тому жінка - просить в Ізраїлі політичного притулку.
За українські робочі руки за кордоном прямо таки почали змагатися. За півроку Чехія може вдвічі збільшити квоту на працевлаштування українців.
За рік - Німеччина змінить міграційну політику, і це дозволить залучати на роботу мешканців країн, які не є в складі ЄС.
"Це обумовить, на мій погляд, нову хвилю трудової міграції, в тому числі з України, це обумовить трудову міграцію тих українців, які зараз знаходяться в Польщі. В найближчі 10-15 років Україна стикнеться з дійсністю з нестачею робочих рук", - говорить Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
Як і в Європі, так і в Україні, вже відчувається дефіцит робочих рук. Зварювальники і слюсарі їдуть, тоді як на лаві безробітних - лише управлінці.
"Найбільші складнощі з працевлаштуванням наразі відчувають менеджери і люди, які займають керівні посади", - говорить Ольга Макогон, заступник голови Державної служби зайнятості.
Якщо працювати руками, жити можна і в Україні.
"Предложили мені водієм "швидкої" робити", - говорить Юрій Головнич, мешканець села Онок.
Але зарплата водія для Юрія не головне. Раніше чоловік був на заробітках і в Словаччині, і в Німеччині. Та зрозумів, вдома - краще! Тепер, аби на хліб із маслом вистачало, вирощує квіти.
Ціла теплична долина. Саме тут вирощують городину, що годує всю Україну. Працюють зранку - до смерканку.
"Це ще зовсім маленька".
Рання капуста, згодом буряк, помідори й перець.
"Їсти хочемо, одягатися гарно хочемо, та й мусимо якось робити".
Оксана, як і її родина, змалечку на городі. Лишень чоловік на заробітках.
"Мій чоловік тепер на даний момент знаходиться в Іркутському краю, за 9 тисяч кілометрів звідси, уже 6 місяць", - говорить Оксана Попович, мешканка села Великі Ком'яти.
А от син, Сергій, повернувся. Допомагає вирощувати перець. Розсада у родині Поповичей навіть в будинку.
"Тут теплий пол. Ще 2-3 дні і він буде виходити з того грунту. Був у Чехії. Повернувся, бо додому тягне. І тут, якщо хочеш, можна розвивати свій бізнес. Хоча це поки й дуже непросто".