Карантин по-селянськи: як українське село переживає карантин [ Редагувати ]

Поки світ потерпає від коронавірусу, нафтових коливань та глобальної економічної кризи - залишається непохитна твердиня стабільності будь-якого українця, хто має хоча б 10 соток. Це - картопля. Щоб не сталося у світі - саджати і копати треба.

Тож, як українське село переживає карантин?

Порожні вулиці, зачинені торгові центри, усі люди в масках, - така картина стала вже звичною для українських міст. А от що відбувається в селі, особливо зараз, навесні? Чи дотримуються там карантину?

Аби перевірити це - ми вирушаємо за Київ. Ми приїхали у село Білогородка, що під Києвом, тут живуть майже 14 тисяч людей. Село - велике, майже як містечко. Тут, як і усюди, не працюють кафе і не продуктові крамниці. Та й аптека лишилася одна на все село. Та чи можна там купити медичну маску?

У вас маски в наявності є, в продажу? - Ні, немає ані масок, ані антисептиків. - Не завозять чи закінчилися? - Нема у наших поставщиків, де ми замовляємо, там немає.

До речі, свідомих громадян у селі більшість. Всіх, кого ми бачили у селі - в масках! Їх люди замовляють через Інтернет, або шиють самі, бо у місцевому сільмазі - правила суворі. Без засобу захисту не війдеш. Принаймні, так вказано в оголошенні на дверях крамниці.

Тетяна, продавчиня:

Заходять і без масок, заходять по всякому, ми ж не будемо з ними в рукопашну. Стараємося притримуватися - рукавички, маски, все є.

Ще у магазині наклеєні обмежувальні стрічки на підлозі, щоб покупці зберігали дистанцію. Вплинув карантин не тільки на торгівлю в Білогородці. Дехто з місцевих через кризу змушений був змінити роботу. Дмитро із працівника київського офісу тимчасово перекваліфікувався на таксиста.

А кто же будет оплачивать за просто так? По этому, приходится вот так выкручиваться, жить.

Хай як місцеві дотримуються карантину, та городи просять рук.

А что же, з голоду не помрешь, надо картошку сажать, так или иначе.

Бо що б не відбувалося в країні, картопля - то святе.

На городі, там же ж нема столпотворіння, там один, дві людини. Окрім нас же його ніхто не зробить, мусимо його робити.

Загалом, до карантину жителі села під Києвом ставляться відповідально. Навіть відповідальніше, ніж в містах. Кажуть: готові дотримуватися самоізоляції, аби тільки коронавірус їх оминув.

Перший тиждень ходили всі, думали, авось пронесе, а зараз вже трішки бояться.