Війна на Донбасі: за добу зафіксували п'ять ворожих обстрілів [ Редагувати ]

Український військовий поранений напередодні на Сході. За останню добу на фронті - п'ять ворожих обстрілів. Противник двічі відкривав вогонь зі стрілецької зброї неподалік Пісків, а ще - атакував захисників Південного, Водяного та Невельського.

До того ж ворог і далі стягує на лінію зіткнення важку техніку та скидає на наші позиції гранати з дронів. З бійцями спілкувався Ігор Левенок.

Противник активізувався, починає обстрілювати наші позиції з безпілотників. Нещодавно скинули на наші позиції ВОГ.

ВОГ - це невелика осколкова граната. Таку підступну тактику ворог застосовує не вперше. Фронт на Донеччині. Наш український Нью-Йорк, на межі з окупованою Горлівкою.

Противник не зраджує своїм традиціям. Застосовує стрілецьку зброю, великокаліберні кулемети. Також останнім часом збільшилася кількість безпілотників.

Дрони літають чи не щодня. Хлопці припускають, можливо супротивник вивідує слабкі місця української оборони. Якщо так, то справа марна, - кажуть наші десантники.

Денис, військовослужбовець Збройних сил України:

Я більш ніж упевнений у цьому. Є мінні поля, в нас у кожному підрозділі є протитанкові засоби, керовані ракети, ті ж самі СПГ, РПГ, тобто ми забезпечені в достатній кількості цими засобами. Також артилерія завжди наведена на танконебезпечні напрямки, тобто у будь-якому разі ми завжди зможемо дати відсіч.

Іще більшої впевненості у своїх силах, армійцям додає військова допомога від західних партнерів.

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Це завжди в нас віталося і ми завжди вивчали новітні зразки зброї натівської на навчаннях різних, на співпраці. Ну це дійсно час не стоїть і нова зброя потрібна. Вона більш ефективна в умовах сучасної війни.

Але не тільки зброю ці вояки можуть протиставити ворогові. Переважна більшість хлопців у окопах - це молоді, мотивовані, навчені солдати й офіцери. Олександрові - двадцять один. Два роки - у війську. Пішов добровольцем.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Щоб щось зробити й допомогти, а не сидіти десь тим більше, що зараз війна і ховатися чи викручуватися якимось чином від армії, це неправильно.

А це Віталій, йому - двадцять. І ось його мотивація.

Захист Батьківщини. В мене батько служив і я вирішив піти по його стопах. - До речи, а як батьки відреагували на ваше рішення? - Спокійно, це мій вибір і вони прийняли його таким, яким він є і все.

І хлопці впевнені, жодного метра української землі чужинцям не віддадуть. І українців закликають вірити у своє військо.