Ревізія водопостачання: чи можна пити воду з українських водогонів [ Редагувати ]
Нова програма передбачає ремонт водоочисних споруд, каналізацій і станцій.
Із крану до столу? Чи можна пити воду з українських водогонів? Наш Богдан Вербицький вирішив перевірити це особисто. А ще він порахував, скільки потрібно грошей на реалізацію ухваленої цього тижня державної програми "Питна вода". І що передбачає ця програма? Тож що ми п'ємо? Дивіться далі.
А ви знаєте, що п`єте? Непрозора вода:
Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги:
Це збір всіх елементів хімічної таблиці.
Володимир Зеленський, Президент України:
Я був відверто незадоволений доповіддю щодо питної води.
Ми зробили ревізію водопостачання...
Олександр Грищенко, головний інженер управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції:
Ми знаходимся на блоці швидких фільтрів номер 2.
А ще - поцікавилися: чи п'ють воду з крану ті, хто її "виробляє"?
Олександр Грищенко, головний інженер управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції:
Так, звісно.
Дмитро Новицький, Президент Асоціації "Укрводоканалекологія":
Так, я п'ю воду з кранів і не боюсь цього.
А як щодо екологів і споживачів?
Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги:
- Ні. - Чому? - Я просто знаю, що це йде за вода.
Юля, киянка:
Мы никогда не пьём воду из крана.
Тому в Кабміні вирішили з цього питання не лити воду! І ухвалили спеціальну програму на 6 років. Що у ній пропонують? І чи не загрожує Україні... зневоднення?
Богдан Вербицький, кореспондент:
А ви знаєте, що за рік ми, українці, споживаємо 2 мільярди кубометрів води? Більша частина - з кранів.
Офіційно - вона питна. І підходить для абсолютно усіх потреб. Але ПРАКТИЧНО українці їй не довіряють.
-Бо все якось "мутно" та й "осад" неприємний залишається.
- Почему мы не пьём из крана воду? - Потому что там глязная вода, ржавые трубы и дом старый.
Дівчинці Олександрі три з половиною роки. Але вона ВЖЕ розбирається у воді. Як і її мама:
Наталія, киянка:
Если у нас утром нет воды, то кофе мы не пьём, пока муж не сходит в магазин и не купит воду.
Бо та, що тече з крану, для пиття не підходить. Тож пані Наталія воду купує. Хоча раніше фільтрувала сама.
Наталія, киянка:
У нас эти картриджи забивались где-то за две-три недели.
І це при нормі... у два-три місяці! Саме тому Наталія питній воді з крану не довіряє.
Наталія, киянка:
Она у нас только для технических целей.
Ми на Дніпровській водопровідній станції, яка і забезпечує квартиру Наталії водою. І в цих резервуарах вона фільтрується.
Олександр Грищенко, головний інженер управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції:
Проходження зверху вниз через шар фільтруючої загрузки, в нашому випадку через кварцовий пісок спеціальний.
Резервуари потрібно регулярно чистити. Кожен із них об'ємом 60 кубічних метрів. А загалом, за добу проходить 200 тисяч кубів!
Олександр Грищенко, головний інженер управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції:
Фільтри ці збудовані у 80-ті роки. От і рахуємо, біля 40 років.
І це устаткування тут вважають... НОВИМ! Як і саму будівлю. Бо є місця на станції - і старіші!
Олександр Грищенко, головний інженер управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції:
Збудовані навіть раніше, ніж 39 рік, але вони й зараз працюють. Наша станція, наші споруди потребують реконструкції.
А це - причина реконструкції: "Електромеханічний завод імені Сталіна". 1959 рік. Ці насоси у будівлі - 1939го! А шум від двигунів такий, що говорити тут просто неможливо! Для іноземців ця машинна зала - справжній артефакт.
Олександр Грищенко, головний інженер управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції:
Здивовані тим, що ця насосна станція ще працює, з 39-го року. Нам радять перетворити цю насосну станцію в музей. Наразі, це працюючий музей.
Але чому обладнання в СТОЛИЦІ таке старе? І що ж тоді в інших українських містах?
Дмитро Новицький, президент Асоціації "Укрводоканалекологія":
Вони вже аварійні настільки, що їх треба виводити з експлуатації. Можна казати, що знос основних фондів наближається до 60-70 відсотків.
Хоча реконструкцію Дніпровської станції проводять (хоч і поступово). За гроші Світового банку. Це приміром - "молодша" машинна зала - сімдесятих років. Тут уже стоять нові насоси, але ще не запущені.
-Яка різниця у віці між ними? - Якщо це - 79 рік, то це у нас 2019. Нове обладнання - воно менше потужне, це по-перше. А також завдяки частотним перетворювачам ми зможемо регулювати плавно подачу води на очисні споруди.
До речі, про очистку. Як її тут проводять? Знезараження, приміром, на новому устаткуванні. З додаванням діоксиду-хлору.
Тому, вода, каже пан Олександр, абсолютно придатна до пиття!
-Ця вода відповідає сьогоднішнім умовам.
Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги:
У Франції 112 показників перевіряють у воді, яку людям дають для питного використання. А у нас 26!
Тому на паперах наша вода з кранів відповідає нормам, але фактично - поступається в якості європейській. Бо вітчизняні критерії - з минулого століття!
Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги:
В 2010! Були розроблені прекрасні і чудові стандарти і вимоги до якісної питної води. Але з 2010 року до зараз щороку введення в дію цих вимог і стандартів відтерміновується.
Як і ремонт водопровідних мереж! Часто їх не оновлювали - ще з радянських часів прокладки! І очевидно, що системі потрібен капремонт. У Кабміні навіть кошторис склали, а у Верховній Раді - підтримали. Нова програма передбачає ремонт водоочисних споруд, каналізацій і станцій.
Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги:
17 мільярдів планується виділити з державного бюджету. А десь 11 з невеличким мільярдів - це мають місцеві бюджети витратити. Абсолютно тут немає цих реальних фінансових розрахунків.
Дмитро Новицький, президент Асоціації "Укрводоканалекологія":
Щоб галузь вийшла з кризової ситуації, потрібно 40 мільярдів євро. А не 29 мільярдів гривень.
Тамара Ступакова, інженер-технолог очисних споруд водопроводу Житомира:
Це найновіші очисні споруди, яких в Україні ще немає. Це зовсім нові технології.
Які коштували Житомиру 13 з половиною мільйонів євро! Гроші на реконструкцію станції дав Світовий банк. Разом із пані Тамарою інспектуємо, що вже зроблено:
Тамара Ступакова, інженер-технолог очисних споруд водопроводу Житомира:
На сьогодні десь 42 процента.
Роботи планували закінчити до кінця 22-го. Але через ситуацію на кордонах будівництво заморозили. Встигли поставити нові, енергоефективні насоси.
Тамара Ступакова, інженер-технолог очисних споруд водопроводу Житомира:
Були насосні агрегати 1250 кіловат, це дуже енергоємні насосні колівати. Старим було… ой… зараз вам скажу… до 40 років.
Та головна проблема для Житомира - не очисні споруди, а сам ресурс - вода! Стан річки Тетерів погіршився, вона постійно цвіте.
Тамара Ступакова, інженер-технолог очисних споруд водопроводу Житомира:
Тому старими спорудами ми вже довести до тієї якості, які сьогодні потребують… це неможливо. І тому вибрали новий проект, який враховує що вода в нас дуже важка.
Людмила Матляк, жителька села Августинівки:
Ми дуже раді, коли в нас іде дощ, тоді набираєм, під домами стоять відра, баклажки, так хоч, тоді люди раді, хоч якась вода.
Бо в Августинівці - її просто немає! Десятки років без води - у таких умовах живуть мешканці ось цих будинків. У селі немає централізованого водопостачання. Єдине "джерело"... пожежна машина.
Людмила Матляк, жителька села Августинівки:
Ну я можу 4 -5 відер набрать, если одразу их принесла, а если я буду туда-сюда ходить, то я уже не успію. Раз наберу і дальше, ні.
Тягати відра із водою пані Валентині не дозволяє здоров'я. Тож просить допомоги.
Валентина, жителька села Августинівки:
Я нанімаю людей, я получаю 2600. З них мне надо за газ, то єсть дрова купить, води нанять, чтоб привезли, за свет заплатить. Багато я розгонюся.
Місцеві жителі долають проблему, кожен по-своєму. Хтось поповнює запаси у знайомих чи возить із міста. Для приготування їжі воду купують. У магазині вона близько двох гривень за літр. У цьому дворі мешканці обладнали собі криницю. А у квартирі пані Діни чоловік встановив ось такий бак із насосом, воду бере у друзів.
Діна Педенко, жителька села Августинівка:
Здесь стоит вот такой бак, здесь стоит насос, установка для того, чтобы можно было, если я включаю воду, сейчас сработает насос, он подает воду и сюда на душевую, подает на унитаз.
У Широківській громаді пообіцяли питання вирішити. Кажуть: документи готові: і на прокладання мереж, і на реконструкцію свердловини. І навіть гроші на роботи область вже дала.
Дмитро Свіркін, заступник Широківського сільського голови:
Я думаю, в найближчий час і при настанні необхідних погодних умов, які дозволять виконувати в тому числі передусім земляні роботи, ці роботи будуть розпочаті і в цьому році виконані.
А значить - з кранів у цих будинках таки потече вода. А от жителі приватного сектору й надалі питимуть з криниць.
Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги:
Таких 4 з половиною тисяч населених пунктів в Україні.
А більшість не мають каналізації! Це теж проблема, бо забруднена вода потрапляє туди, звідки ми її і беремо. Тож, виходить, проблема водопостачання - це поки замкнутий колообіг.
