Смертельна небезпека: що пережив Ворзельський пологовий будинок під окупацією? [ Редагувати ]

Не зрадити совісті та професії, навіть коли на тебе наведені дула автоматів і танків, а навкруги рвуться снаряди. Наш наступний сюжет - про лікарів пологового будинку у селищі Ворзель на Київщині. Педіатри, акушери та медсестри в часи окупації продовжували працювати. Детальніше - в сюжеті Романа Барашева.

Доброго дня, як у вас справи, якісь скарги?  - Все добре. - Як молоко, є? - Прибуває сьогодні якраз. … - Ви сьогодні готуєтеся на виписку, поздоровляємо Вас. 

Цьому хлопчику ще не обрали ім'я. Він з'явився на світ лише п'ять днів тому, в невеличкому пологовому будинку селища Ворзель на Київщині.

Як проходили пологи? - Просто супер. На вищому рівні, це другі пологи, мені є з чим зрівнювати… на одній хвилі з лікарями, підтримка, все, як має бути.

Мальовниче селище, поблизу Бучі та Ірпеня. В лютому-березні Ворзель та навколишні села були окуповані рашистами. Альоні судилося тепер завжди в день народження її дитини згадувати ще й про чорну смерть, яку сіяли тут росіяни. Тоді ще вагітній жінці дивом вдалося вижити.

Альона Висоцька, жителька села Гаврилівка:

Ми їхали, як в давній час, палка, на палці тряпочка біла прив'язана, і це все з вікна, на витягнутій руці, не можна було закривати вікна. Проїхали перший блокпост, другий і вже на третьому, там багато техніки було, танки…

Усе це сталося, коли разом із восьмирічною дитиною та свекрухою Альона виїжджала з рідного села. Після двох тижнів життя у холодному й сирому погребі.

Альона Висоцька, жителька с. Гаврилівка:

Проєзжайте, проєзжайте бистріше, стояв з автоматом, відкрили вогонь по машинах... перед нами машина, ми посередині, за нами машина - ці всі три машини розстріляли. В свекруху зайшла пуля. В голову. Моментальна смерть. Це на очах дитини. - Це ж який жах ви пережили!  - Всю дорогу ми їхали отак, з мертвою свекрухою  …  вся дорога - це був великий стрес, ти не розумів, живий ти чи вже неживий і чи всі в машині цілі… Я не передам, наскільки це насправді страшно.

Смертельна небезпека тоді нависла над кожним жителем окупованої території Київщини. Втім Ворзельський пологовий будинок продовжував працювати.

Інна Щоголєва, завідувачка пологового будинку у Ворзелі:

25 лютого були вже зруйновані всі під'їзди до Ірпеня, зруйновані мости. 3 березня по вулиці пішли танки, це була велика колона, танків 100 …  цим дулом так крутили, крутили в сторону нашого полового будинку, це було дуже важко. У Ворзелі відбувалось страшне, вони розстрілювали людей, тих, хто йшов вулицею, їхав на велосипеді, і до нас стали поступати поранені.

Антон Банніков, акушер-гінеколог пологового будинку у Ворзелі:

Йшла колона, мабуть вони щось побачили, ми були в білих халатах, вийшли на крильцо і вони по нам пальнули...  з дороги, там на углу… Пролетіло нормально, ми закрилися, лягли на пол...

Чотирнадцять днів під ударами. Втім лікарі не лише не припинили роботу, вони стали допомагати ще й пораненим українським бійцям!

Інна Щоголєва, завідувачка пологового будинку у Ворзелі:

3 березня поранені почали поступати. Це був наш хлопець з тероборони, у нього було поранення в спино-мозковий канал. Надавали допомогу, знеболювали …  були з вогнепальними пораненнями кінцівок, був хлопчина 32 роки, який на велосипеді, уявіть собі, їхав до нас за дитячим харчуванням і його поранили в бедрену артерію. В нього була крововтрата.

Місцеві підвозили продукти, паливо для генератора, аби в медзакладі постійно було світло й тепло. Пологи медики приймали у коридорах - там було найбезпечніше.

Тобто, саме в цьому коридорі проводилися пологи? 

Галина Петрова, педіатр-неонатолог:

Так, жінка народжувала, був дуже масивний обстріл, і дуже небезпечно було нам знаходитися у залі пологовому, де дуже багато вікон, тому ми вирішили це робити в коридорі. Мій чоловік був в теробороні міста Ірпінь, був учасником бойових дій, на початку, ще коли не було повної окупації, йому вдалося прорватися один раз у Ворзель, підвезти нам пальне, він ще встиг вернутися, але вже бачив розстріляні машини по дорозі, а вже потім ніхто не міг до нас доїхати ні з Бучі, ні з Ірпеня. - Не могли сказати чоловіку, вивези мене звідси? - А як виїхати, я була тут одна лікар-неонатолог, тут було багато новонароджених дітей, і дітей, які мають народитися, яким може бути потрібна невідкладна допомога, тому якось не поставало таке питання.

Це справжня історія виживання. Але лікарі залишилися вірними професії. І вдень, і вночі під прицілами ворожих танків та автоматів - рятували життя.

Антон Банніков, акушер-гінеколог:

Якось не думалось про себе, більше страшно було за дітей, за наше майбутнє, що буде...

Восьмого березня керівникам Ірпінської лікарні, якій підпорядкований пологовий будинок, вдалося організувати евакуаційний коридор і транспорт для 50 лікарів та пацієнтів пологового будинку. Їх вивезли до Києва.

Вітаємо тата, отаку красиву квіточку, вам документи, вітаємо вас, приходьте до нас ще, всього вам найкращого, мира, добра і перемоги.

Хай би як російські загарбники намагалися розтоптати майбутнє України, їм це не вдасться. Бо медичний фронт нашої держави надійно тримають герої у білих халатах. За два тижні роботи під окупацією у пологовому будинку Ворзеля народилося 19 малюків.

А це в тебе, хто народився? - Сестичка. - Як її звати? - Вероніка. - І як тобі? - Номально.