Віддав життя за батьківщину: історія легіонера з Буковини [ Редагувати ]

Він повернувся з Іспанії та став на захист Батьківщини. Буковинець Роман Орлецький, коли почалася повномасштабна війна в Україні - не зміг стояти осторонь і поглядати з-за кордону, як окупант нищить наші землі. Тож, чоловік залишив свою сім'ю, кар'єру і вступив до лав ЗСУ.

У серпні Роман Орлецький загинув на полі бою. Яким його згадують у рідному селі? Дивіться далі.

Роман у дитинстві так само безтурботно бігав із м'ячем, гасав рідним селом Мамаївці - пригадує його колишня однокласниця і сусідка Ольга.

Ольга Антоняк, однокласниця Романа:

Навіть не можу сказати "Роман". Для мене це Ромчик. Ромчик тому, що ми виросли, ми програлися все дитинство. І тому мені Ромчик запам'ятався життєрадісним, шустрим, жвавим хлопчиком.

Невеликого зросту, активний правдолюб. Таким Романа Орлецького і запам'ятала жінка.

Це ми з однокласниками.

А це про колишнього учня згадує вже вчителька.

...тут сидів наш Ромчик, будучи учнем.

Тодішня вчителька добре пам'ятає курйозний випадок на відкритому уроці з історії козацтва.

Наталія Катрюк, директор Мамаївського НВК:

Тримає руку - я ігнорую. Ну ззаду сидять гості сорок людей. Він тримає руку. Показує один з директорів: зверніть увагу - я продовжую, показує вже три директори - зверніть увагу. І тут я вже кажу: Ромчику, слухаю тебе. А він каже: а дайте фотографію на козаків подивитись особисто. І всі присутні розсміялись. Це був ніби казус такий на уроці.

У 10 класі Роман із родиною виїхав до Іспанії. Й відтоді ні друзі дитинства, ні педагоги не знали про його долю. Доки не прийшла страшна звістка про загибель 37-річного чоловіка на війні із рашистами. Виявилося Роман два роки був воїном Легіону, але залишив кар'єру і рідних в Іспанії, а сам поїхав захищати від окупантів Україну.

Ольга Антоняк, однокласниця Романа:

Я два тижні не могла прийти до себе, чесно кажучи. Два тижні. Тому що я ставила собі запитання: кого він пішов захищати? Він нас пішов захищати. Я навіть не могла подумати, що йому таке спаде на думку залишити спокійну країну, спокійне, злагоджене життя, залишити сім'ю. Напевно, це суть Романа була. Тому що з дитинства я кажу, він був за правду. І, дякуючи таким, як Роман ми перемагаємо.

Роман загинув 6 серпня під час виконання бойового завдання. У нього залишилась мати, дружина, син, сестри, брати, бабуся. А односельчанам про відважного Героя щодня нагадуватиме меморіальна дошка, яку встановили на фасаді школи.

Наталія Катрюк, голова Мамаївської громади:

Треба аби дитина бачила щодня. Бачила очі, бачила людину, бачила портрет. Тут фотографія хлопця, який загинув за вас з нами. Бо ви в тепленькому ліжечку, ви в чистенькій хаті. Тут, Богу дякувати, не бомблять. А він там загинув.

Лише з цієї школи Україну від російських окупантів нині боронять із десяток педагогів та батьків учнів.