"Подорож на південь": мати загиблого воїна випустила його рукопис [ Редагувати ]

Згорьована Любов Матійчук гладить рукою світлину сина. Восьмого квітня рівно рік, як її Василь загинув на фронті. Пом'янути Героя біля його могили в селі Хімчин зібралися рідні, односельці та побратими.

Олег Луканюк, побратим Василя Матійчука:

Василь - це приклад мужності, величезної мужності. Він ходив за нулем, це було місце, де він працював. Я ще не бачив людей, які настільки не мали страху і з якимось захопленням працювали в найнебезпечніших місцях.

Матері вручають книжку, яку написав її син Василь Матійчук на передовій. Видання щойно з друку.

Пані Люба звернулася до мене, передала все те, що він писав, що встиг записати, що писалося під жорстокими обстрілами, що писалося під величезним стресом. Така книжечка вона буквально ще тепленька, вона тільки недавно вийшла.

Микола Сулятицький, упорядник і видавець книжки Героя України Василя Матійчука "Подорож на Південь":

Це дуже сильно відчувається, що писано саме на передовій.  Коли пишеться в спокійній журналістській робітні, це є одне, а коли ти собі десь це фіксуєш і відчувається деколи, що десь навіть губилася думка. Він досить реагував на ту несправедливість, яка вже через рік війни була видна. Це певний подвиг, так само як те, що вони робили, так само подвиг - це фіксація.

Василеві Матійчуку було тридцять два. Спортивний журналіст, без бойового досвіду, він пішов добровольцем в ЗСУ одразу після повномасштабного вторгнення. Був оператором БПЛА і очима 74-го окремого батальйону тероборони 102 окремої бригади. Своїми залізними "пташками" нещадно нищив окупантів на Запорізькому напрямку. Загинув у квітні 2023 року від скиду з ворожого дрона. Що Василь на фронті вів щоденник, нотував свої роздуми, переживання, і військові будні, рідні дізналися вже після його смерті.

Любов Матійчук, мати Героя України Василя Матійчука:

Він назвав цю книжку "Подорож на південь". І посилав це все своїй нареченій. Коли він загинув, це все відкрилося. І вона мені переслала ці всі нотатки. Мені дорога ця книга. Там записано справжні подвиги Героїв на нулю.

Василь мав хист до писання з дитинства, розказує його мати. Закінчив факультет журналістики Київського міжнародного університету. І ще на першому курсі почав працювати спортивним оглядачем в одному із популярних українських видань. Любов Матійчук любила читати статті сина. Нині з болем перечитує його фронтові нотатки. Це запис за грудень 2022 року:

На моїх очах хлопці зловили снаряд. Видовище малоприємне. Одному відірвало ногу, іншому випотрошило нутрощі. В той момент руки заніміли, піт залив очі, ситуація вимагала діяти негайно. Вибір для мене був нелегкий. Обидва живі, обидва хочуть жити і благають про допомогу. Ще ніколи так не було важко.

Михайло з Василем на одній позиції простояв понад місяць. Каже: помічав, що він під час відпочинку часто усамітнювався і щось набирав на телефоні, але що це нариси до книги - не знав ніхто із побратимів.

Михайло Климюк, побратим Василя Матійчука:

За записи він не говорив, це в нього було скрито. Він все мені казав: я зараз зайнятий, пізніше, я не маю коли. Він це потайки від нас писав. Він був спеціаліст своєї справи, він мав перо, і це була його перша зброя, він цим теж воював. Не тільки дронами, але і пером.

Олег Луканюк, побратим Василя Матійчука:

Там з'являється якесь таке бажання просто якимось чином це фіксувати. Дуже цінна річ, і загалом я всім рекомендую щось писати, якщо щось йде, то треба це записувати, бо це те, з чого пізніше можна буде будувати картину нашим нащадкам від перших осіб, це найважливіше.

До наступного дня народження Героя України Василя Матійчука книжку планують перевидати. Її доповнять спогадами побратимів, рідних та друзів.