Збірна України з боксу вирушила на Олімпійські ігри [ Редагувати ]
Збірна України з боксу вирушила до Парижа, де вже за кілька днів стартують літні Олімпійські ігри. Хто представлятиме нашу державу на змаганнях, як учасники готувалися до поєдинків та на кого роблять ставку тренери? Про все це спортсменів розпитали мої колеги.
Вони роблять спільне фото. Ще кілька хвилин - і збірна команда України з боксу вирушає в Париж. Представлятимуть нашу державу на Олімпійських іграх.
Олександр Хижняк, Дмитро Ловчинський та Айдер Абдураімов. До збірної увійшли одні з найсильніших українських боксерів. На них роблять ставку тренери, їх підтримують найрідніші люди.
Дмитро Ловчинський, чемпіон Європи з боксу:
Це дуже важливо для нас. Ми хочемо, щоб нарешті в Україні закінчилась війна. Щоб знали нас, як найсильнішу націю. І я думаю, що все в нас вийде. Це я дякую Збройним силам, тому що їм зараз найскладніше стримувати ворога.
Сестра Дмитра Ловчинського - теж чемпіонка Європи з боксу. Тож, як ніхто, розуміє, що зараз на душі у брата та який шлях йому довелося пройти.
Марія Ловчинська, чемпіонка Європи з боксу:
Приїхали провести його на Олімпійські ігри. Це дуже престижно, тому віримо в його перемогу. Будемо вболівати та слідкувати за кожним його поєдинком.
В Олександра Хижняка - своя власна традиція: жодних коментарів до змагань. Боксер повністю зосереджується на майбутніх поєдинках. А ось Айдер Абдураімов усе ж таки дещо розповідає про те, як спортсмени готувалися до Олімпіади.
Айдер Абдураімов, чемпіон Європи з боксу:
В мене підготовка триває все моє життя. З 8 років я готуюсь до Олімпійських ігор. А основна підготовка була після Таїланду. Тобто в цілому ми готувались до олімпійських ігор 2 місяці. Моя мета - золота медаль.
Постійні відключення світла, повітряні тривоги та атаки ворога. Готуватися до цьогорічної олімпіади було особливо непросто, наголошують тренери. У боксерів не завжди були спаринг-партнери.
Дмитро Сосновський, головний тренер збірної з боксу:
Є моменти, де нам не треба спаринг-партнери, то ми працюємо на тактику. Але нам обов'язково потрібні спаринг-партнери. Тож ми виходили зі своїх можливостей та переважно тренувались зі своїми в себе. Ну, і по можливості виїжджали. Нам вдалося побути на зборах в Ірландії та на міжнародних турнірах.
Потяг зі спортсменами рушає. На цьому самому вокзалі будемо зустрічати їх за кілька тижнів. А поки тримаємо кулаки та віримо у перемогу наших!
