На Каннському кінофестивалі презентували фільм "Додому" [ Редагувати ]

Цей тиждень - час Каннського кінофестивалю. Які фільми претендують на нагороди? Та хто представляє Україну у Каннах? Розповість Ірина Іванова.

У ці дні Канни столиця світового кіно. Місто пістрявіє афішами, на набережній Круазет цілодобово показ високої і не дуже моди. В оточенні розкішних яхт, увінчаний пальмовим віттям, Палац фестивалів задає тренд у світовому кінематографі.

Цьогоріч Каннському кінофестивалю 72. З гламурною зовнішністю, та драматичним характером: поки зірки позують для камер з усього світу, за лаштунками кінопродюсери готують нові проекти та продають уже готові. Зали вибухають прем'єрами. Цей фестиваль присвячений титулованій французькій режисерці Аньєс Варді. Її не стало у березні.

Молода Аньєс Варда зображена на офіційному постері фестивалю. Цей художній знімок ледь не спричинив скандал. Постер жорстко розкритикували за гендерну зверхість: жінка дивиться в об'єктив телекамери, стоячи на спині у чоловіка.

Хоча гендерним питанням у Каннах приділяють значну увагу. У журі паритет - четверо жінок і стільки ж чоловіків. Очолив колегію мексиканський режисер Алехандро Іньярріту.

"Скажу щиро, не знаю, як воно все вийде. Ніколи не був головою журі, ніколи нічого не контролював, ані зйомки, ані свою сім'ю - нічого. Тому очолити журі для мене одна з найбільш незручних ситуацій. І скажу, що голова журі мексиканець, це - небезпечно", - говорить Алехандро Іньяріту, голова журі Каннського кінофестивалю.

Та небезпечним радше є широкий вибір фільмів. За день до вручення золотої пальмової гілки серед фаворитів "Зрадник" італійця Марко Беллокьо, "Паразит" режисера з Південної Кореї Пон Чжун Хо, "Біль і слава" Педро Альмодовара, нашумілий "Одного разу в Голівуді" Квентіна Тарантіно та "Портрет молодої дівчини у вогні" Селін Ск'ямми.

Україна цього рочу участі в основній програмі не бере. Однак наша повнометражка змагається за нагороду у паралельній офіційній програмі "Особливий погляд". Молодий український режисер Наріман Алієв привіз у Канни історію про Крим. Торік у цій самій номінації перемогу здобув український режисер Сергій Лозниця за фільм "Донбас".

Ось він - український герой цьгорічних Канн. Після прем'єри свого дебюту "Додому" до Нарімана Алієва шикується черга із журналістів та фотографів.

Тут можна відео, як він іде з дружиною на червону доріжку, як команда позує, це відео перегнали в середу. Відео самого фільму у мене більше немає, тільки те що за середу.

Наріман Алієв - один із наймолодших учасників конкурсу. Йому лише 26, родом із Криму. Фільм "Додому" це трагічна історія про сьогодення. За сюжетом, батько - кримський татарин Мустафа забирає тіло свого старшого сина, який загинув на Донбасі. Паралельно розкривається історія його взаємин із молодшим сином, який супроводжує батька в дорозі.

"Це моя рефлексія на те, що відбувається зі мною, з моєю родиною, з Україною в цілому, то єсть, я намагався знайти ту форму, яка зможе передати те моє емоційне до глядача. І я це вкомпонував у такий наш фільм "Додому", - говориь Наріман Алієв, режисер.

Майже половина діалогів у фільмі кримськотатарською мовою. Такого у Каннах ще не чули. Головного персонажа, батька Мустафу, у фільмі зіграв інший відомий режисер - Ахтем Сейтаблаєв.

"Очень много в сценарии этого фильма отозвалось во мне. С одной стороны, напомнило мне мои взаимоотношения с отцом, и потому что я крымский татарин, и потому что мне не все равно, что происходит в Крыму, и вообще в Украине. И потому что это история, которая начинается как очень локальная история одной крымскотатарской семьи, а внутри себя вырастает в историю, которая будет понятна любому человеку в любом уголке мира", - говорить Ахтем Сейтаблаєв, актор, режисер.

Історія від режисерів із Криму про Крим на кінофестивалі не могла обійтися без згадок про ще одного кримського режисера Олега Сенцова. Перед прем'єрою фільму "Додому" Наріман говорив про нього у промові.

"На жаль, ні фестиваль, ні кіно не може звільнити політв'язнів, які сидять в Росії, в тому числі Олега Сенцова, але забувати про них ми не маємо права. І якщо є така можливість нагадати, якщо є така можливість розповісти про долю Олега та інших в'язнів, ми маємо це робити", - говорить Наріман Алієв, режисер.

Ще одна стрічка від України - спільна роботі з Ізраїлем та Великою Британією. Це короткометражка "Анна". Прониклива, а часом дотепна історія про те, як жителька українського райцентру подається на пошуки жениха-іноземця. Режисер - ізраїльтянин Декель Давид Беренсон. Решта команди українці.

"Нам одразу здалося, що це настільки реальна життєва тонка історія, про українську жінку, про реалії нашої сучасності, те що відбувається в Україні, нам дуже сподобався сценарій. І ідея у Декеля була з самого початку, що це має бути повністю українська команда, для того щоб передати всі тонкощі цієї історії", - говорить Ольга Бесхмельніцина, продюсер.

Режисеру тема України близька. Його мама родом із Хуста, сам живе в Лондоні, а знімає фільми - по всьому світу. Його "Анна" змагається за золоту пальмову гілку в номінації "Короткий метр".

"Я прожив в Україні кілька місяців, занурився в атмосферу, знайшов друзів. Коли іноземець приїжджає в іншу країну, він гостріше відчуває певні моменти, у нього не замилене око", - говорить Декель Давид Беренсон, режисер.

Бренсону це вдалося, публіка тепло сприйняла фільм. А виконавиця головної ролі - Анни - стала місцевою селебриті.

"Було дуже цікаво працювати, як кажуть, з іноземцем режисером. Це абсолютно інший підхід, абсолютно інше ставлення до актора - з великою повагою, з розумінням і мотивацією зробити щось краще, ніж можеш", - говорить Світлана Барандич, акторка.

Участь у Каннах беруть фільми, зняті протягом року - до початку цього форуму. Є такий шанс і в іншого молодого українського режисера. Дмитро Сухолиткий-Собчук - учасник навчальної програми Сinefondation, яку щороку проводить Каннський кінофестиваль. Українець пройшов відбір серед сотень заявників і потрапив до шістки щасливчиків, яким світові професіонали допомагають зняти повнометражку.

"Тут в Каннах у нас програма насичена, тому що у нас фактично щодня якісь зустрічі, пов'язані з нашими проектами, плюс була презентація наших проектів усіх учасників. І після цього ми отрималим дуже багато зацікавлень від французьких копродюсерів. Ну і зараз на етапі вибору одного з них", - говорить Дмитро Сухолиткий-Собчук, режисер.

Дмитро готує свою дебютну картину під назвою "Памфір". Уже майже завершився кастинг і вибір локацій для зйомок. Чи встигне режисер зі своїм фільмом на наступний Каннський кінофестиваль - залежить насамперед від фінансування.

"Ми отримали перше невелике фінансування від українського культурного фонду, завдяки ньому ми провели цей кастинг, зараз ми чекаємо відповіді від різних фондів і в планах запустити зйомки восени", - говорить Дмитро Сухолиткий-Собчук.

Поки у молодих режисерів триває робота, Канни визначаються з переможцями. Завтра церемонія закриття. І суворе журі присудить оміряну золоту пальмову гілку найкращому фільму.

Одне відомо напевне - переможених на Каннському кінофестивалі бути не може. Потрапити в список найкращих, взяти участь у цьому форумі - це вже перемога.