Пожежники-добровольці оберігатимуть від вогню високогірне селище на Прикарпатті [ Редагувати ]

Наступний сюжет - історія про героїв, які ризикують життям заради громади. І це не закордонний приклад, а історія одного високогірного села в Карпатах.

Через те, що рятувальникам їхати до нього дуже довго (більше як пів години), селяни вирішили організувати в себе команду пожежників-добровольців. Як у них це вийшло?

Петро Мартищук з гірського села Прокурава, за професією - столяр. Виготовляє меблі. А віднедавна він ще й пожежник. Як зачує сирену - все кидає, і біжить у місцеву частину.

Петро Мартищук, житель Прокурави:

Отак, навпростець, городами, пару секунд - і я уже на місці. Ну і поїхав з хлопцями. Такий якийсь, не знаю, поклик душі, напевно.

У цій пожежній частині - п'ятнадцятеро добровольців. Перекваліфікуватися в рятувальників, пояснюють горяни, їх змусила безвихідь. Їхнє село Прокурава - високогірне. Тож поки районні рятувальники здолають 20 кілометрів (а це щонайменше 40 хвилин) - вогонь встигне наробити лиха.

Василь Ковалюк, начальник Косівського відділу УДСНС в Івано-Франківській області:

Шлях - гірська місцевість, інколи бездоріжжя, і звичайно це протипожежне навантаження саме - це житлові будинки, які у гірській місцевості є дерев'яними. А відповідно, вогонь дерев'яні будинки не щадить.

Тому горяни й вирішили самі взятися за порятунок - для цього створити добровольчу пожежну команду. Офіційні районні рятувальники таку ініціативу підтримали. І надали найголовніше - пожежний автомобіль підвищеної прохідності. Решту гуцули купували самі.

Богдан Матійчук, командир добровільного спецпідрозділу ДСНС в Івано-Франківській області:

Люди збирали кошти з села, по 200 гривень давали, хто скільки міг. І за ці кошти побудували цей бокс.

Спорядження для пожежників-волонтерів теж придбали самотужки, коштом громади. Не вистачило лише на захисні кисневі маски. Придбати їх планують уже наступного року.

Спочатку у штани заскакую, потім курточка.

Пожежників-добровольців гуцули обирали на загальних зборах села. Зголосилося - п'ятнадцять. Вони пройшли спеціальне навчання та підготовку. І тепер працюють. Стають на варту по черзі цілодобово. Щоправда грошей за свою роботу не отримують.

Іван Лесюк, заступник голови Космацької ОТГ:

Вони по сьогоднішній час працюють безкоштовно, беруть участь у гасінні пожеж, ліквідаціях наслідків стихії. Вона потрібна не тільки нашому селу, вони виїжджають по всій громаді, а також за межі громади: от село Шепіш, село Шешори, які є за межами громади.

Добровільна команда вже встигла приборкати з десяток пожеж. Наталії вони врятували оселю. Жінка пригадує: тоді відлік ішов на секунди, адже в хаті спалахнув димохід.

Наталія Петрів, жителька Прокурави:

Пожежники прибули дуже швидко до двох хвилин, може до трьох. Звичайно, що страшно. Це напевно страх усіх людей. Бо це нездоланна стихія, непоборна, яку одна людина не подолає. Тільки за допомогою рятувальників.

На Прикарпатті сьогодні таких добровільних пожежних команд не так багато. Окрім цієї - ще дві в гірських селах. В той час, як, наприклад у Франції, 250 тисяч рятувальників: з них 200 тисяч - це добровольці.