На Луганщині від кулі ворожого снайпера загинув український військовий [ Редагувати ]

У нашому війську знову бойові втрати. Український воїн загинув від кулі ворожого снайпера неподалік Новотошківського, на Луганщині. Крім того, на Донеччині, поблизу Пісків та Причепилівки, ворог сьогодні застосував заборонені міномети 120 калібру, а також вів вогонь з бронетехніки та гранатометів. Минулої доби незаконні збройні формування здійснили 9 атак на наші позиції, поранивши одного армійця. Загалом за сьогодні противник бив по українських позиціях уже чотири рази - переважно з важкої зброї: мінометів, протитанкових гармат і бронетехніки.

Далі тримаємо дистанцію метрів 20-30 і перебігаємо до того бугра по одному, тому що тут пряма видимість противника, панівні висоти.

Швидким кроком, а деінде перебіжками наближаємося до «нульових» українських позицій під Горлівкою. Так бодай менше шансів потрапити в оптику ворожих стрільців. А вони тут не дрімають, каже пан Руслан. Кілька разів сам ледь не зловив ворожу кулю.

Руслан, військовослужбовець Збройних сил України:

Особисто по мені два рази прилітало. Окоп копав, вчора шмальнули і я змушений був втекти. Бо два рази вже попробував, а третій раз вже якось і не хочеться.

Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Буквально за останні чотири доби дуже змінився характер дій противника. - У чому це проявляється? - У відкритті вогню. Кожного дня відкриття вогню з різних видів зброї.

Супротивники закріпилися на околицях Горлівки. Утримують кілька панівних висот - териконів. Звідки чекати смертельної загрози у цій місцевості знають усі.

Противник останнім часом себе веде підло і агресивно. Застосовували великокаліберний кулемет, АГС-17 гранатомет, РПГ і СПГ, з періодичністю три-чотири дні застосовує міни вісімдесят другого калібру - це стабільно.

Це - Іван. Він старшина на цій позиції. 26 років. Боронити Україну Іван пішов одразу після строкової служби ще в 2014 році. Має позивний "Щастя", адже й прізвище у хлопця Щасливий.

Як ви гадаєте, позначилося воно якось на вашій долі? - Я думаю так! Я живий і здоровий і все слава Богу!.

Хоча за плечима в Івана досвід запеклих боїв літа чотирнадцятого, Дебальцеве, інші гарячі точки вздовж усієї лінії фронту. Тож, як розмовляти з ворогом старшина знає. Каже: і супротивник ту мову добре розуміє.

Іван, військовослужбовець Збройних сил України:

Даємо ворогу відсіч, після чого він просто замовкає і більше ніяких провокативних обстрілів, ніяких пострілів з гранатомета. Так їх треба постійно тримати "в тонусі".

Служба у війську для Івана - то все його доросле життя. Тут він змужнів, на війні втрачав побратимів, бачив горе батьків загиблих і сам відчував біль. На війні Іван одружився. Жартує, зробив одну дівчину Щасливою. Вона теж служить. Та для повного щастя, каже треба довершити одну справу, яку розпочав сім років тому.

Дати їм хорошого українського копняка, щоби вони сюди більше не верталися.