Росіяни без зупину гатять по селищу П'ятихатки [ Редагувати ]

Жодного тихого дня - так уже три місяці живуть люди у селищі П'ятихатки. Це північна околиця Харкова. Росіяни без зупину гатять по населеному пункту з гармат та мінометів. Магазини та аптеки в селищі не працюють і через обстріли до людей не можуть приїхати швидкі. Більш як місяць - сімсот жителів П'ятихаток живуть без електрики. Тож виживають люди лише завдяки взаємодопомозі. Як саме - бачила Світлана Шекера.

Селище П'ятихатки на півночі Харкова. Цей район за весь час російського наступу обстрілювався найбільше. Вікторія Кравченко - з перших днів війни пішла допомагати іншим.

Вікторія Кравченко, волонтерка:

Я заканчивала курсы медсестер и оказываю домедицинскую помощь населению. У меня было трое раненых с осколочными ранениями, одна была политравма, осколками от мины. Оказываю помощь лежачим, немощным. Были моменты, когда ни красный крест, ни скорая - отказывались и не приезжали из-за активных обстрелов.

Якщо до війни в П'ятихатках жило майже 10 тисяч людей, то зараз ледь нараховується 700... В основному - це старі люди. У селищі вже понад три місяці не працюють ані магазини, ані аптеки. Багато хто лишився без роботи. Та навіть якщо гроші є, то купити продуктів просто ніде. Виїхати до центру - ні на чому, транспорт не ходив. Тож волонтери організували для людей - гарячі обіди.

Две кастрюли уже съели. Да. Сегодня у нас рисовый суп. Была гречка, макароны и тефтели.

Ось тут, в дитячому садочку, розгорнули свою кухню. Готує Владислав Фролов - до війни він був шеф-кухарем ресторану. Тепер разом із помічником щодня готують півтори сотні порцій.

Владислав Фролов, волонтер-кухар:

В первое время было ограниченное количество продуктов, не было соли, не было муки, не было сахара. Электричества не было больше 45 дней. Мы готовили на газовых баллонах, на костре, делали, что могли.

Для багатьох пенсіонерів продукти з гуманітарної допомоги - це не просто їжа, це єдиний шанс вижити.

Тушонка, гречка, соль, сахар. Печенюшки. Хлебушек. Лучка ви попросили. Вот лучок дали. - Всьо, спасибо.

Олена Григорівна, жителька П'ятихаток:

Я пенсию уже не получаю март, апрель, май. Вот скоро июнь. У меня нет возможности покупать. Я вообще без денег сейчас сижу. Оце що получаем, то и кушаем.

Тетяна, жителька П'ятихаток:

Магазинов нет. Магазины буквально несколько дней работали, понятное дело цены и все поднялось. Денег никаких не было. Вот когда гуманитарку начали раздавать, мы ожили.

Цей чоловік живе - з видом на зруйнований будинок. В багатоповерхівці вони з сусідом лишилися лише удвох.

Валерій, житель П'ятихаток:

Все семьи, 80 квартир, все выехали. Мы вдвоем остались. Приезжают и уезжают. Приедут, побудут немножко, проверят что и как, и (махає рукою).

Останнім часом люди почали повертатися. Та місцеві кажуть - робити цього поки не варто.

Вікторія Кравченко, волонтерка:

Школа разрушена, больница разрушена, садики не работают. И это понятно, потому что до сих не спокойно. Каждый день какой-то прилет в какую-то часть поселка есть. Не хотелось бы чтобы тут скапливались люди, потому что это очень опасно.

Та люди все ж сподіваються, що невдовзі Україна витіснить ворога, і до своїх домівок усі зможуть безпечно повернутися.