Росіяни руйнують Донбас: наслідки терактів терористичного війська [ Редагувати ]
Звісно, росіяни руйнують не лише Харків. На багатостраждальному Донбасі є населені пункти, які вже непідлягають відновленню. Вони - буквально стерті з лиця землі. А в містах, які підконтрольні Україні, окупанти бʼють по мирному населенню, а також - по критичній інфраструктурі.
Наслідки терактів російських військ бачив наш Ігор Левенок, який зараз працює на фронті.
Жодних правил, законів і звичаїв ведення війни для російського окупанта не існує. Під ворожий вогонь потрапляє усе: будинки, храми, школи, лікарні…Місто Торецьк. Пункт збору на евакуацію. Життя у фронтовому місті дедалі стає небезпечнішим. Люди не витримують і покидають рідні домівки.
У меня дочка, как обстрел начинается, она плачет. Сидит и плачет. Она не выдерживает вот это…
Олександр Стор'єв, начальник 22 ДПРЗ ГУ ДСНС в Донецький області:
Ми забираємо із важкодоступних місць, з нуля та лінії зіткнення. Привозимо сюда, а звідси вже автобуси везуть далі на Дніпро, на Покровськ. Там потяги і волонтери забирають. - Люди охоче відгукуються на пропозицію переїхати? – По-різному буває. Залежить від обставин. Якщо людина залишилася без житла, то із задоволенням.
Ігор Левенок, кореспондент:
Жодного безпечного місця у Торецьку немає. Снаряди прилітають скрізь, у всі райони. І наприклад ось тут, саме на сьому місці загинуло семеро людей. Вони просто чекали на зупинці громадський транспорт…
У фронтовому Торецьку й досі лишається близько двадцяти тисяч людей. Без газу й води. Інфраструктура зруйнована. Загарбники не шкодують бомб і ракет. На шкільному подвір'ї літери, які видно з неба. СТОП! ДІТИ! Проте й вони не зупинили московитів.
Будівля художньої школи. Споруда ця з історією, адже в часи Другої світової війни тут розміщувався госпіталь. І так сталося, що фашистів вона пережила, а от рашистів - ні. Це наслідки ракетного обстрілу.
А це вже Краматорськ.
Місто щодня потерпає від ворожих ракетних ударів. Вночі окупанти вдарили по пологовому будинку.
Здесь принимали, привозили рожениц сюда. И отсюда они шли в родовые залы. Вот это крыло", это все родовые залы. Всех их нету…
Пан Володимир - водій швидкої. Мав якраз цього дня вивезти з пологового в евакуацію коштовне медичне устаткування. Не встиг. Чоловік не добирає слів щодо таких ганебних дій окупантів.
Сволочи просто! Мыши они! Уже если бить по роддому! Это ж святилище! Бить по роддому - это просто свинство!
Краматорський перинатальний центр - єдиний на всю округу, приймав вагітних жінок та породіль. Після нападу росії, з пацієнтками працювали в режимі консультацій. Медики не можуть оговтатися. Кажуть: це злочин проти людяності.
Оксана Кулабухова, лікарка:
Не знаю зачем стрелять по роддому. Наверное они какую-то такую цель преследуют как разрушение инфраструктуры. Здесь никого не было, здание было пустое. Мы работаем только в дневное время. Для нас это шок, жалко очень…
Це - фронтовий Бахмут. Місто буквально у вогні. Ворог гатить сотнями снарядів, мін та ракет. Смертоносне залізо вбиває людей і випалює нашу землю.
Ірина Петрівна, жителька Бахмута:
Мне показалось, что с востока прилет был, сильный взрыв и здание содрогнулось. Несколько было таких прилетов, не один. И я с мужем-инвалидом спустилась в подвал и ночевали в подвале…
Незважаючи на ось таке пекло, в Бахмуті й нині проживає до тридцяти тисяч цивільних громадян. І люди не поспішають евакуюватися. До обстрілів звикли. Багато хто боїться втратити нажите добро, і їхати в невідомість.
Нет! Некуда, если бы было куда, уже б давно эвакуировались. И в кармане - вошь на аркане. А без денег сейчас куда эвакуироваться…