росіяни лишають по собі спустошені міста і села: репортаж зі звільненої Качкарівки, що на Херсонщині [ Редагувати ]

росіяни лишають по собі спутсошені міста і села. Вони руйнують школи, лікарні, будинки мирних мешканців... Наша наступна історія з села Качкарівка, що на Херсонщині. Воно 8 місяців було під окупацією. Наша Олена Мендалюк поспілкувалася із жителями села - її матеріал далі.

На початку листопада над Качкарівкою нацгвардійці підняли синьо-жовтний прапор. Під окупацією село було 8 місяців. За цей час загарбники добре тут укріпилися, розповідає Дмитро - боєць криворізької бригади. Хлопець брав участь у боях, які точилися за цей населений пункт. Тут була і важка ворожа техніка, і їхня жива сила.

Дмитро, військовослужбовець криворізької бригади Національної Гвардії України:

Они тут собирали резерв солдат. Тут в основном пихота была. Тяжелой техники, не особо много. Там поля. У них арта стояла, они от туда привозили, стреляли. Освободжение Качкаровки было очень страшно, но понимая свою задачу - мы заходили. 

Жорстокі стрілецькі бої почалися у центрі села, саме там, де ми спілкуємося із військовим. Поруч школа, де загарбники облаштували свій штаб. На ній нацгвардійці перш за все і підняли український стяг після повної зачистки села від ворога.

Військові досі обережно заходять до будівлі, бо ворог після себе міг залишити багато малопомітних сюрпризів.Першими йдуть бійці, а за ними вже наша знімальна група. У будівлі розбиті вікна, у класах безлад, деякі двері вибиті.

Стрілецький бій за Качкарівку тривав три години. Аби втекти живими, окупанти навіть перевдягалися у цивільний одяг.

Дмитро - військовослужбовець криворізької бригади Національної Гвардії України:

Мы понимали, что половину пути прошли, люди говорят, что вот туда побежали и много переодетых было. Мы понимали, что они уже отходят конкретно, мы за ними начали следовать. 

Жодної вцілілої стіни загарбники не залишили у місцевій лікарні. Будівлю розстрілювали з артилерії, лишилися характерні дірки у будівлі, потім донищили ракетами.

Пані Тамара збирає списки на гуманітарну допомогу. Каже, до окупації у Качкарівці жили приблизно тисяча триста людей. Більшість виїхали, хто ж залишився - потребує допомоги. Але на це, зізнається, гріх жалітися.

Тамара Мельник, жителька села Качкарівка:

Сейчас велику гуманітарку надають. Все, і хлібчик дають і борщові, і картошку, вообщем людям трошечки. Сьогодні он по дрова поїхали. 

Склад гуманітарної допомоги зробили у місцевому магазині, полиці тут, звісно порожні, але є у залишках м'ясні консерви, вода та картопля.

Місцеві розповідають, до окупації жителі Качкарівки - були успішними аграріями. Чи не кожен мав свої поля. А росіяни - прийшли і просто розбили чи не усі склади та дороги. 

Тетяна - жителька с. Качкарівка:

За дороги скажи, як вони танками літали. У нас сильно багато одноосібників, які займаються землею. У нас 300 га землі. Таких як ми, сильно багато. У нас человек 25 є таких одноосібників. Склади сильно побиті одноосібникам, зерно лежить прямо під відкритим небом. Наші фермери побросали все, склади немає чим їх закрить. Немає як зробить. Вони замітали так за собою сліди і попадали прямо в ангари людям. Де вони заїжджали, де вони стояли і робили людям. І тілько ночью чули як свестить летить.

Летить і свистить тут сьогодні. Окупанти продовжують обстрілювати вже українську Качкарівку з лівого берега.

Ніна - жителька села Качкарівка:

Війна продовжується. Коли хочуть і вдень, і вночі. Нічого хорошого. Війна. 

Ворога проженуть і з лівого берега Херсонщини, обіцяють нацгвардійці. І все заради людей - їх життя та спокою.

Дмитро - військовослужбовець криворізької бригади Національної Гвардії України:

Люди. Они веселые и они рады нас видить. Бо з каждым разом, с каждой историей человека, который рассказывает что с ними творилось. Это страшно. Просто трогать население, ну зачем? Они ничего не виноваты. Они жили. Было свое хозяйство, а не приходить и мародерить то, что они годами строили. 

Ворога бійці попереджають - за злочини, які вони скоїли на українській землі, відповісти доведеться. Кожному.