У Рівному дружина полеглого захисника відкрила кав’ярню [ Редагувати ]
У Рівному вдова полеглого захисника відкрила кав'ярню. Заклад став живою згадкою про героя, який загинув під Бахмутом. Започаткувати власну справу - це була спільна мрія подружжя ще до повномасштабного вторгнення. Здійснити її Юлія змогла через рік після втрати, жінка отримала грант від держави.
На стінах сімейні світлини. День весілля, двійко синочків і чоловік Олександр. Йому назавжди - 36.
Чоловік у 23-му році пішов захищати нашу батьківщину і, на жаль, в липні 23-го року він загинув. Втрату проживати - це дуже важко і складно, життя змінюється, життя руйнується.
Фотокуточок із митями щасливого подружнього життя Юлія Богданець облаштувала у кав'ярні, яку відкрила у Рівному. Заклад присвятила своєму Герою. Він поліг під Бахмутом. Жінка прагнула, щоб тут усе нагадувало про її Олександра. Навіть назва.
Юлія Богданець, власниця кав'ярні:
Чоловік загинув напередодні Дня народження меншого сина. Меншому сину тоді було ще два рочки. І коли чоловік мав змогу, він дзвонив, розмовляв з нами й з меншим сином. Менший син казав: "Тато, я тебе любу". Бо він ще був маленький і чітко не вимовляв слова. То назва оця така наша "Любу тебе", а ще чоловік мене любив любою: слухняною, вредною, пустою, смішною, сумною. Тому це така наша, наша назва.
Наважитися на свій бізнес було нелегко. Торік у червні Юлія написала та виграла грант на відкриття власної справи. Допоміг їй у цьому волонтерський центр. Згодом підібрала приміщення, обміркувала інтер'єр, щоби створити атмосферу домашнього затишку. Окрім родинних світлин, у кафе є ще одна особливість - настільні ігри.
Юлія Богданець, власниця кав'ярні:
У нас в закладі є таке одне негласне правило - це складати в корзину телефони, грати в ігри. Хочеться, знаєте, ми з чоловіком в стосунках були не тільки як дружина і чоловік, ми ще були друзями, ми любили розмовляти. Хочу, щоб без різниці чи це сімейна пара, чи друзі, компанія приходить, щоб вони відволікалися від цього всього, що в нас є, і просто наповнювалися такою живою розмовою, спілкуванням один з одним.
Олена - бариста. Каже, захотіла працювати у кав'ярні, коли дізналася про її історію. Не завадило і те, що майже не мала досвіду.
Олена, бариста кав'ярні:
Я пам'ятаю мурашки по-моєму тілу, коли дізналася про цю історію, що це в пам'ять чоловіка, що заклад саме мрія сім'ї. Це відгук від серця був, і я, ну, в мене повірили, я повірила, що я справлюся.
У закладі наразі пропонують каву, запашні чаї та десерти. Але невдовзі Юлія готуватиме тут ще й суші. Жінка за фахом - кухар.
Юлія Богданець, власниця кав'ярні:
Хочу, щоб тут, в кафе, кожен гість, який буде приходити, відчував любов і підтримку. Якби не було складно, бо життя - складне.
Вдова героя не приховує: кав'ярня стала для неї місцем сили. Тут їй вдалося втілити подружню мрію. І після загибелі чоловіка це дає поштовх жити далі.
Оце остання фотографія з його останнього дня життя. Ця пам'ять буде вічною. Це світла пам'ять про мого чоловіка.
