Війна на Донбасі: поблизу Троїцького активізувалися ворожі диверсанти [ Редагувати ]

Неспокійно було і на Луганщині. Військові зафіксували десяток обстрілів - у районі Південного, Новгородського та Новоселівки. А оборонцям Кримського дісталося 7 ворожих атак. Також бойовики не припиняють спроб атакувати позиції військових і зайти в тил. Чергову ДРГ зупинили наші піхотинці біля села Троїцьке. Репортаж Ірини Баглай.

Станіслав пильно стежить за ворожими позиціями на обрії. Регулярні обстріли бойовики змінили на нічні диверсійні вилазки.

"Тут є балка по котрій вони люблять лазити, вночі підповзають", - розповідає Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

Напередодні піхотинці засікли підхід диверсійної ворожої групи з п'яти бойовиків майже за кілометр і відкинули їх назад. Імовірно, противник не збирався атакувати позиції. Мета таких груп - встановити радіокеровані міни і чатувати.

"Можна прийти, поставити на дорогу, сісти неподалік і чекати. Можна зайти, перерізати дріт зв'язку, поставити поряд міну і чекати на зв'язківця", - розповідає Денис, командир підрозділу ЗСУ.

Зараз через бінокль а 4 роки тому Станіслав бачив ворога впритул.

Тоді 13 березня пролилася перша кров - російські окупанти на проукраїнському мітингу до смерті забили 22-річного Дмитра Чернявського. І в Станіслава немає сумнівів, хто вже тоді заполонив його український Донецьк.

"Там було дуже багато людей із Москви, я в одного попросив подзвонити - а я не можу, тариф не ваш, я з Москви. Другий, третій - це вже не випадковість", - розповідає Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

Хлопець уже тоді знав - захищатиме свою країну зі зброєю в руках.

"Тому що окупанти прийшли на нашу землю, почали вбивати українців - я бачив це на власні очі, я бачив як відбувалося, як вони у підвалах людей вбивали", - розповідає Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

Ще цивільним у Донецьку він бачив, як тісно пов'язана російська пропагандистська машина та артилерія. Їхня мета була зародити ненависть до української армії. Так вони розстріляли з мінометів тролейбус із мирними мешканцями.

"Явно слышно было, что стреляли с объездной - там "Ашан", и за мостом у них там стояли минометы, то ли кизяки - в любом случае, стреляли русские. У них только такие команды работали на пропаганду", - розповідає Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

У Донецьку, каже хлопець, лишилося чимало українців, які чекають на звільнення й не приховують своїх поглядів. Він досі підтримує з ними зв'язок.

"Мою сусідку зараз посадили у тюрму за проукраїнську позицію", - розповідає Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

Сам він переслідувань не боїться.

"Я не маю ховати своє обличчя, я захищаю свою землю!", - говорить Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

Разом із мамою другий дім знайшов у Вінниці.

"Було дуже важко, а потім я звикся - Вінниця дуже гарне місто", - говорить Станіслав, військовослужбовець ЗСУ.

У вільні години на фронті, вільно володіючи англійською, Станіслав вдосконалює українську - читає книжки. Згодом планує продовжити навчання. Донецьк він залишив третьокурсником Національного технічного університету.