Біля Авдіївки бойовики продовжують провокації [ Редагувати ]

У штабі констатують: обстрілів з боку окупантів поменшало. Втім, це не означає, що на передових позиціях українського війська стало безпечніше. На авдіївському плацдармі ворожі провокації звична справа. Бійцям, що тримають тут оборону, постійно доводиться пильнувати за підступним ворогом. З нашими захисниками спілкувався Ігор Левенок. 

Міняються лише назви, суть же незмінна. Перемир'я паперове. А війна справжня. Околиці Авдіївки. Хлопці в окопах на бойових постах. З боку ворога час від часу лунають постріли.

"Щойно буквально з того напрямку було декілька пострілів, ви бачили вони там копаються".

Це при тому, що сьогодні тут має панувати цілковита тиша. На лінії розмежування працює місія ОБСЄ разом із саперами, які розміновують місцевість навколо Донецької фільтрувальної станції, аби мати можливість полагодити водогін.

"Разминируют вокруг местность, но сегодня разминируют, ОБСЄ уедет и они опять мин наставят", - говорить Валентин, військовослужбовець збройних сил України.

Наші бійці мають наказ тільки спостерігати. А от російські найманці спостерігають, копають і стріляють. Вдень облаштовують нові позиції, а вночі з них уже гатять по українцях.

"Да, вот буквально вчера три человека в наглую вышли по пояс копаться. Товарищи такие не скромные, решили покопаться. О, опять вылезли, можете снять".

Цю висоту наші армійці називають "Гора-терпила", бо ж ворог її найбільше закидає своїми смертоносними залізяками. Ось, подивіться будь-ласка скільки їх тут. І військові мусять усе це терпіти, бо дотримуються чергового перемир'я.

Серед бійців в окопах багато молодих хлопців. А за плечима - кілька років служби. Дехто вже має і поранення. Як от цей солдат на псевдо "Найк". Йому двадцять два. Наприкінці серпня ворожа куля прошила парубку ногу.

"Я вот только из госпиталя приехал второй или третий день вот стою. Все отлично, живой здоровый вот стою на ногах", - говорить позивний "Найк", військовослужбовець збройних сил України.

А це Олександр, з Чернігівщини. Йому двадцять чотири. Каже, в цивільному житті був би конструктором.

"Я инжинер-технолог по производству и эксплуатации двигателей и энергетических установок летательных аппаратов".

Та хлопчина обрав інший шлях. Став захисником Батьківщини і не шкодує.

"По специальности пускай работают те, у которых нет возможности служить. Есть физические отклонения, что мешают служить. А я здоровый. Почему не пойти защищать родину. Это обязанность каждого мужчины. Каждого гражданина этой страны", - вважає Олександр Курило, військовослужбовець збройних сил України.

Бити ворога хлопці готові. Кажуть, за тим і прийшли до війська.

"Нормальні, фізично здорові хлопці бл... Нам тільки дай команду ми їх до Москви виженемо", - говорить Юрій, військовослужбовець збройних сил України.