Торгові центри: чому Україна йде всупереч світовим трендам [ Редагувати ]

Сьогодні в Україні масово відкриваються нові торгові центри - і ще багато заплановано на майбутнє. Це йде врозріз із світовими трендом, але насправді процес тільки набирає обертів. Таку думку висловив народний депутат України від "Опозиційної платформи - За життя" Дмитро Ісаєнко. 

За динамікою розвитку торгової нерухомості в 2019-2020 році Україна займає перші місця серед європейських держав. Наприклад, у Києві на тисячу жителів зараз приходиться близько 500 квадратних метрів різноманітних магазинів. А якщо девелопери успішно закінчать усі проекти, заплановані до 2021 року, цей показник зросте до 700 метрів, і ми обженемо Варшаву з її 629 квадратами на 1000 жителів. Також активно розвиваються торгові центри в Одесі та деяких інших великих містах.

Для порівняння, в США в період з 2015 по 2019 роки кількість торгових центрів залишалась майже незмінною, але трафік та продажі стабільно падають. Чи означає це, що в Україні великі торговельні площі відкриваються без орієнтації на реальний попит і перейшли з розряду бізнесу в механізм збереження коштів?

Україна за розвитком торгово-розважальних центрів зараз більше нагадує не сучасні США, а країну у другій половині минулого століття. До епохи велетенських магазинів, в Штатах головна вулиця кожного міста чи містечка була торговою - там розміщувались магазинчики, перукарні, банки, салони краси та інші торгові і соціальні об’єкти. В Україні подібну роль виконували і все ще продовжують відігравати ринки. Таким чином, постійно нові торгові центри не стільки забирають трафік один в одного, скільки орієнтовані на його перенесення з вулиці та ринку.

У якості переваг, торгові центри пропонують великі парковки - товари можна купити і легко віднести у власне авто. Також візит у торговий центр може бути родинним заходом. Поки мама ходить по магазинам одягу, тато із дітьми йде в кінотеатр подивитися мультик. Потім вони всі зустрічаються та обідають, після чого йдуть за дитячими речами і, нарешті, купують продуктів на тиждень. Або батьки взагалі залишають дітей в дитячій кімнаті із безліччю гойдалок, гірок, іншої малечі та під наглядом аніматорів, і йдуть по магазинам або на фільм. Важко уявити, як подібний вихідний можна було б спланувати на звичайному базарі.

А враховуючи той факт, що навіть в українській відносно прогресивній сфері продуктового рітейлу рівень проникнення супермаркетів становить не більше 35% при показниках деяких Європейських держав понад 90%, нам є куди розвиватися. Потенційно, вже у перспективі декількох років в Україні більша частина бізнесу може перемістися з ринків у торгові центри.

З іншого боку, такий прогноз може не зовсім збігатися із безумовним зростанням популярності онлайн-торгівлі. Зараз в Україні на онлайн-продажі приходиться менше 5% від усього рітейлу . Для порівняння, в першій економіці світу реалізація товарів через інтернет робить більше 10% від загального обсягу торгівлі, а в Британії - майже 20%.

Цей тренд змінив політику багатьох фізичних рітейлерів на Заході. Вони стали набагато вибагливіше ставитися до показників ефективності власних магазинів, особливо, дохідності на одиницю площі. Деякі компанії зачиняють навіть прибуткові - проте недостатньо, магазини. Вони це роблять для того, щоб здаватися ефективними в очах інвесторів. Для торгових центрів і рантьє це означає падіння попиту на площі, а також втрату «якорів» - магазинів, які самостійно генерують трафік.

Але Україна і тут йде врозріз з глобальними трендами. У нас лише запланований вихід на національний ринок деяких великих світових гравців, як IKEA. А H&M, Zara Home та інші мережеві рітейлери лише нещодавно з’явились в Україні, і точно найближчим часом будуть збільшувати свою представленість. Цікаво, що навіть національні гравці E-comу, серед яких флагманом є Rozetka, активно виходять у фізичні локації і розвивають мережі офлайн-магазинів. Як і на Заході, головними мотиваторами для інтернет торговців виступають необхідність бути ближчими до клієнта та повністю відповідати за досвід, який отримує покупець при спілкуванні із брендом.

Тренд розвитку західних та деяких національних мереж починається із Києва та Одеси, але зачепить усі регіони. Бо якщо великий бренд приходить до країни, це лише справа часу, коли він почне розширяти географію на регіони

Тим не менше, це зовсім не означає, що великі рантьє можуть нічого не робити і просто очікувати на надприбутки. За прикладом США та інших країн очевидно: розподіл трафіку, продажів і, як наслідок, грошей, не проходить рівномірно. Левова часина виторгу приходиться на інноваційні та прогресивні торгові центри, які дають відвідувачам не лише можливість купити потрібні речі, але й цікавий досвід та емоції. А отже, навіть із зростанням сектора торгівлі, власники торгових центрів будуть жорстко конкурувати за найкращих орендарів і трафік. Разом із збільшенням попиту на орендні площі це означає цікаву і майже безпрецедентну ситуацію, при якій конкуренція вийде з розряду надання найкращих фінансових умов. Натомість вона буде фокусуватися на задоволеності клієнтів і покупців, при одночасній наявності достатніх ресурсів у орендодавців та магазинів. Отже, на відміну від Заходу, ринок торгової нерухомості в Україні буде розвиватися одночасно екстенсивно та інтенсивно - дивуючи нас новими форматами, розвагами та іншими перевагами.

Дмитро Ісаєнко, народний депутат України ("Опозиційна платформа - За життя")