Раритетна подорож: у Черкасах запустили справжній паротяг [ Редагувати ]

Раритетна подорож. Справжній паротяг запустили в Черкасах. Сьогодні єдиний в Україні паровий локомотив здійснив два безоплатні рейси до станції Тараса Шевченка. І охочих прокататися на ньому було вдосталь. Враження збирав Станіслав Кухарчук. 

Пара, дим та гучний сигнал. Такий гість на пероні черкаського вокзалу здивував усіх. Паротяг кінця сорокових років прибув на станцію, щоб, як і 75 років тому, здійснити рейс. Сьогоднішній маршрут - від Черкас до Сміли і в зворотньому напрямку. З нагоди Дня залізничника і екскурсія раритетом, і квитки на нього безплатні. Перед поїздкою машиніст Ігор Мельник розважає пасажирів байками про свою форму.

"Ой збереглася гарно. У Цвіткові знайшли, по бумагах подивилися, машиніста закопали в 60 году, його тихенько відкопали - форму зняли , а йому такий піджак оділи чорний".

Та ледве паротяг рушає, екіпажу вже не до жартів. Апетит у старенького локомотива звірячий - за 100 кілометрів шляху "з'їдає" майже 9 тонн вугілля. Знявши капелюха, пан Ігор тільки й встигає підкидати лопату за лопатою.

"Машиніст кидає в топку вугілля, вода кипить, піднімає давлєніє, ось , а не буде давлєнія - ми ж не поїдемо".

Цей локомотив випустили ще в 47. На залізниці він відслужив аж до початку вісімдесятих. Наразі пасажирський паротяг - єдиний в Україні, який досі на ходу. Його знайшли та повністю відновили 2011 ентузіасти та працівники ДЕПО станції Цвіткове. Слюсар Антон може розповісти ледь не про кожну його гайку.

"Він ремонтується, консервується і розконсервується, дивимось за ним. Важка і брудна - людей мало в нас, робота важка і у каждого своя робота", - говорить Антон Максимяк, слюсар з ремонту рухомого складу станції Цвіткове.

Хоч і раритет, але нинішнім тепловозам паротяг може дати фору. Він легко набирає швидкість у понад сто кілометрів на годину. Проїхатися на старожилі зголосилися сотні людей - у перший рейс 4 плацкартні вагони вирушили вщерть заповнені. Востаннє Микола Павлович подорожував паротягом 45 років тому. Для нього ця поїздка - нагода згадати молодість. Щоправда, каже, їхати в сучасному вагоні значно комфортніше - старі були повністю дерев'яні й холодні.

"Щілини під низом. Серйозно? Серйозно ! Або шарфом , або ватою, або дівчата хусточками закривали - щоб не дуло, пам'ятаєте? ", - згадує Микола Хоменко, житель Черкас.

Та раритетний у цьому рейсі не тільки паротяг. Щоб додати автентичності, чай у вагонах пасажирам провідники пропонували в підсклянниках. Вони на залізниці з моди не вийшли.

"Це, ось наприклад новішого зразка, он бачите - він простий і майже немає візуринків, а цей , більше такий старіший і візирунки єсть і емблеми різні".

Поки пасажири насолоджуються мандрівкою, залізничники побоюються, що цей рейс може стати для паротяга останнім. Депо, у якому він зберігається, невдовзі планують закрити. Тож подальша доля локомотива невідома.