Німецький порядок для "Укрзалізниці": чи є шанс модернізувати перевізника? [ Редагувати ]

Німецькі інновації для української залізниці! Кабмін хоче залучити спеціалістів із Німеччини до управління найбільшою державною компанією України. Чи врятують нашу залізницю іноземні керівники? Та чи взагалі реально модернізувати нашого перевізника до європейського рівня?

Мої колеги Ігор Левенок і Тетяна Логунова провели ревізію залізниць. Ігор в українському плацкарті, а Тетяна на берлінському вокзалі. Що з того вийшло - дивіться далі.

Нещодавно наші урядовці заявили, що "Укрзалізницю" реформуватимуть. Уже вкотре. Але цього разу до цієї справи залучатимуть німецьких фахівців із тамтешньої компанії Deutsche Bahn. Цікаво, як наші пасажири сприйматимуть цю новину і що від неї очікуватимуть. А я певен, нашим людям є що розповісти і німцям, і своїм чиновникам.

"Качества никакого нет! - А що саме вас не влаштовує, конкретно? - Постель, вот мы сейчас будем ехать, постели всегда грязные, воняют и влажные бывают", - говорить Сергій, пасажир потяга "Укрзалізниці".

"Банальний сервіс, це туалетна бумага, вибачте, мило іноді цього просто немає, а це той мінімум, який має бути і навіть в законі про це прописано", - говорить Олександра пасажирка потяга "Укрзалізниці" .

Київський залізничний вокзал, саме звідси ми розпочинаємо свою невеличку подорож. Спробуємо оцінити сервіс нашого національного перевізника "Укрзалізниці". Ми обрали абсолютно бюджетний варіант - плацкартний вагон.

До речі, квитки можна без проблем придбати на інтернет-ресурсі "Укрзалізниці", використовуючи платіжну карту і це великий плюс, адже не слід стояти в черзі біля каси. Мій квиток коштує сто сорок гривень до станції Сміла Черкаської області - і це десь три години в дорозі.

Потяг "Київ-Кривий Ріг". Мандрувати в таких вагонах мені доводилося часто. Особливо студентом. Усі "принади" плацкарту відомі українцям. А от європейці зі своїм комфортом, то інше. Тож знайомитися з екзотикою "Укрзалізниці" я буду під виглядом німця.

"Hallo, mein name ist Fritz Ich lebe in Deutschand".

"Ich werde Ukrainisch traineren. Dies ist mein plats. Gibt es eine toilette".

Екскурсія по вагону. Здивовані очі провідника та пасажирів. Санітарна зона!

"Bitte, was ist "зона"? Ноу инглиш. Кто едет с молодим человеком? Объясните что такое санитарная зона. Я объясню. Объясните, что там туалеты закрыты... Да".

Bitte, teilen sie uns uber die ukrainichen zuge. Bitte, teilen".

Просто в Європі такого нема. Усі сидячі місця. Коли ти їдеш 500 кілометрів і ти постоянно сидиш. Единий плюс України це лежачі полки. Оце ти можеш їхати комфортрно. Єдінствєнное, що условія, конєшно, це туалети і це все. Просто зніміть ось туди-сюди і ви самі побачите, що це конєшно не дуже "гуд".

Похід у туалет. До цієї процедури слід ставитися відповідально. Краще це робити перед великими зупинками, адже потім можна досить довго простояти перед заповітними дверима.

Вбиральні розраховані на п'ятдесят чотири пасажири. У вагоні таких дві.

"Є навіть туалетний папір, щоправда на всіх пасажирів, його, мабуть, не вистачить".

"Це ноу-хау ще радянського зразка. Металевий унітаз. Крізь отвір тут можна розгледіти навіть шпали".

"В наявності тут навіть освіжувач повітря, але цей сьозогінний сморід він наврядчи перебиває".

Зрештою, мою українську почули. Місія "під прикриттям" - провалилася. Розіграш попутники вибачили. Дискусія продовжилася.

У нічному поїзді пасажири вкладаються спати.

"Верхнє бокове місце біля туалету. Пасажиру якому "пощастило"на ньому їхати треба мати залізні нерви".

"Ты знаешь, на удивление постель сухая, но скажем так не первой свежести. Оу! 2017 год. А знаешь, какбы в больнице сказали? Сколько на этой постели умерло".

"До речи, якщо десь поблизу лунає чиєсь хропіння спробуйте зробити ось так кхе-кхе! Ящо не допомагає, то краще брати із собою навушники".

І хоч слово "плацкарт"має німецьке походження, плацкартний вагон це суто радянський винахід. Атмосфера яка тут панує, це ж просто - комунальна квартира.

І важливу роль у цій "комуналці" відіграють провідники.

Провідник у вагоні - володар цінної інформації в царстві поїздів, адже тільки він знає, коли починається санітарна зона, як відчиняються вікна і коли треба здавати білизну. А ще він приносить чай, і іноді навіть з лимоном.

Обов'язок провідника - підтримувати тепло у вагоні. Хто на вокзалах не чув запаху вугільного диму? Нашому вагону близько сорока років.

"Скажіть будь-ласка, що мають німці нам порадити, чого ми самі не знаємо? Чесно говоря, я думаю, що ми знаємо все, но я думаю, що дєлаеться не все. Возможно оні хоть ету корупцію прищимят. Остається надіяться на ето", - говорить Валерій, провідник потяга.

Ранок. Центральний вокзал Берліна. Щохвилини звідси відправляються електрички та потяги в усі куточки Німеччини.

Квитки можна купити за кілька хвилин до відправлення, вони завжди є. Часом пасажиру не вистачає вільного місця у вагоні, його треба резервувати окремо, за доплату. Але до місця призначення він усе одно дістанеться, приміром, стоячи в тамбурі. Коштують квитки - недешево. Особливо, якщо брати їх день у день.

Якби ми брали квитки заздалегідь, то можна було б знайти дешевші пропозиції. А так, повна ціна, 80 євро за квиток.

80 євро - за майже 300 кілометрів від Берліна до Гамбурга. За розкладом, потяг має подолати їх за півтори години. Якщо, звісно, прибуде вчасно. Ідеальна пунктуальність німецької залізниці - це міф. Майже кожен четвертий потяг по країні запізнюється. У середньому на п'ять хвилин.

"Я дуже часто користуюся послугами залізниці. Їжджу у справах до Гамбурга. Що скажу - у 80 відсотках випадків потяги приходять вчасно. Решта - ні".

"Ми їдемо додому, наш потяг відправляється вчасно".

"Міжміські потяги - пунктуальні, так. А у нас вдома, у передмісті Франкфурта, ми часто користуємося регіональними електричками. Вони дуже часто запізнюються, неможливо нічого спланувати".

А от нарікань на якість вагонів і сервіс майже не почуєш. Такий вигляд має вагон другого класу німецького швидкісного потяга зсередини. Місця тільки сидячі, але зручні. Біля кожного - полиця для багажу, розетка, у вагонах є інтернет. Кондиціонери не ламаються, туалети чисті і працюють. У першому класі трохи вільніше. І бонус - не треба самому ходити у вагон-ресторан. Каву і снеки приносять провідники.

Повчитися в німців ідея непогана, каже Давид, молодий хлопець. Працює в столиці. На вихідні він щотижня у плацкарті катається додому в Олександрію.

"Я готовий платити ті ж самі 500 гривень, ну щоб я доїхав за два-три часа, а не за п'ять. Швидше за все государство виділяє на це гроші, щоб одремонтіровать ілі построіть щось нове, але вони не доходять просто гребуть собі в карман", - вважає Давид, пасажир потяга "Укрзалізниці".

Проблеми "Укрзалізниці", які бачимо ми, лише верхівка айсбергу, каже міністр інфраструктури Владислав Криклій. Глобальні негаразди: невдала логістика, зношена залізнична мережа і, звичайно ж, колосальна корупція, яку досі не вдалося подолати жодним "реформаторам".

"Наша мета зараз це все виявити, багато речей вже відомо, спільно з правоохоронцями все більше відпрацьовувати і змінювати, щоб там була ця економія, яка раніше, на жаль осідала в чиїхось кишенях", - говорить Владислав Криклій, міністр інфраструктури України.

Тож чи вдасться залізною німецькою рукою навести "ордунг", тобто порядок в Укрзалізниці? Надія - є. Але й сумніви теж. Чекаємо на перші результати, які влада нам обіцяє, вже за рік.