Українська Чорногорія або що росте біля згаслого вулкану? [ Редагувати ]

Якщо Тисменицю називають хутряною столицею України, то Виноградів - закарпатською Чорногорією. Місто розкинулось біля підніжжя згаслого вулкана. Але він досі гріє землю.

Тут так тепло, що люди вирощують виноград майже до нового року. А їхні сади з хурмою, інжиром, персиками, ківі та фісташками, можуть дати фору навіть екзотичним східним базарам.

Наша Мар'яна Мартин вирушила на одну з найсмачніших з'йомок. Та щойно дісталась Виноградова - її... в багажнику вивезли в гори... Що трапилось? Далі.

Мар'яна Мартин, кореспондентка:

Гранат з Туреччини, ківі Нової Зеландії, хурма з Японії. Щоб побачити як ростуть ці екзотичні фрукти не обов'язково їхати на середземноморські курорти чи на далекий схід. Їх вирощує у себе на городі пенсіонерка із Закарпаття. Як їй вдалося облаштувати справжній східний сад на вершинах Карпат?

Аби побачити всю цю екзотику на рідних українських схилах я їду у Виноградів. У гості до Наталі Матишинець.

Дорога до екзотичного саду не близька, але веде вона у Чорногорію, що правда Закарпатську. Зараз ви самі все побачите.

Майже дві години від Ужгорода - і ми на місці.

Ось ми й приїхали до Чорної гори. Її місцеві називають карпатською Чорногорією і саме тут живе власниця східного саду.

Чорна гора - місце унікальне. Бо це - вулканічний останець, і магма тут досі гріє землю. За радянських часів тут були колгоспні сади, за незалежності - місцеві тримали паї й облаштували дачі. Одна з них пані Наталя. Господарка чекає нас біля підніжжя гори. За нами спустилася на своїй старенькій "Ниві".

Я вмостилася можемо їхати.

У свої 74 пані Наталя, як досвідчений гонщик, легко справляється з бездоріжжям. Бо і "Нива" для цього - гарний варіант. Та й за кермом, каже жінка, все своє життя.

Наталія Мартишинець, вирощує екзоти:

Я проїздила мільйони кілометрів.

Кілька хвилин - і ми на місці.

З вами не страшно і в багажнику.

Біля гаража зустрічає Борка.

Киця - власник машини, вона тут живе.

І ще з десяток інших котів, а ще - собаки: Вася, Циган, Петька, Джес. Цих тварин жінка врятувала від людської жорстокості.

буркі буркі пой сюди, пой пой …Ціган… молодці ви в мене.

Відпочити з дороги, і краще познайомитися із господинею ідемо в альтанку на горі. Пані Наталія має дві вищі освіти - вона історик та перекладачка. Справжня поліглотка.

За плечима - колосальний досвід роботи в різних сферах. Працювала і медсестрою, і дояркою, перекладачкою та гувернанткою у мільйонера. Життя добряче поводило її по світу: Франція, Чехія, Угорщина, Грузія, Італія… В Італії зараз живуть її рідні, Наталя й сама думала там залишитися. Але життя склалося по-іншому. Та про це, каже, розповість у саду. А тут стільки сортів винограду. Я не бачила зроду.

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

Це технічний сорт, називається мускат "Оттонель". Так і цей попробувати. Но, є різниця? - Ой, цей чорний дуже смачний. - Скільки сортів винограду? Ой, боже 150 є, що я нарахувала.

Поміж виноградом можна наїстися й інжиру. Він тут теж різний. Це був - один із перших жителів її саду, після персиків. А ось і ківі.

О, у вас і ківі є? - Канєшно. Це ківі "Хейворд". Я його привезла з Італії, но він дуже пізній.

Бачу щось червоне.

От цей французький гранат безколючковий. Там є більше гранатів у мене.

Пані Наталія каже: і гранат у неї різних сортів. Влаштовує для мене дегустацію.

От я його прямо виламую. Зараз Мар'яна попробує чи він теж кислий. Цей має бути солодший. Друге діло. Це "Гілуша розовий" він має солодкий бути. Зовсім інакший, абсолютно. Але в ньому така трошечки терпкість. Гірчинка.

Я дивуюся, що в Україні може рости гарант. Господиня каже - не дивина й зовсім. А от справжня знахідка в її саду - азиміна. Я ж навіть не знаю, що це.

Но, а тепер будете пробувати... там буде кісточка. Ммм, гірка? - Солодка, дуже солодка. Вона запах має безподобний.

Та чим направду пишається - це тим, що всі ці фрукти вирощені без хімії. Бо сюди, на Чорну гору, Наталія приїхала доживати віку. Покинула Італію, бо там їй поставили на той момент невиліковний діагноз.

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

Я з Італії приїхала з грошима заробленими. І прийшла сюди помирати фактично від гепатиту ц. У 2002-2003 році його ще не лікували.

Лікарі давали їй не більше... трьох років. Тому Наталя й поїхала на батьківщину. З собою привезла гроші, а куди їх витрачати - не знала.

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

До мене почали звертатися мої сусіди. В мене була одна дача шість сотин і всьо. І вони почали звертатися, щоб я купила їхні ділянки. Я купляла, хто мене просив я від усіх купляла. Думаю все одно помру і на той світ з собою не понесу.

Так по трохи жінка стала власницею солідної ділянки. І почала висаджувати дерева. Першими з'явилися персики. А далі - інжир, виноград, гранати, хурма… Збагнувши, що минуло 3, 5, а згодом і 10 років, вона зрозуміла - природа її рятує. Жінка з квартири в місті перебралася сюди - в сад.

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

От туй у цій хатинці я живу. Вже скільки 19 рік. Вона дерев'яна, тепленка, екологічна. Дістаю всю енергетику космосу. Для освітлення використовую дві маленькі ці сонячні батареї. І на даху є. Маю маленький холодильник вистачає мені.

Наталя все робить сама, тому часу в неї завжди обмаль. Навіть під час інтерв'ю - працює. І мені вручає ножиці, відро…

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

Мар'яна, йде те ми помагати? - Йду. Зріже так, потім цей хвостик мусай одрізати.

Зараз якраз час збору хурми. В саду її багато. Ростуть дерева з усього світу: Італії, Іспанії, Америки, Росії, Франції… І все це різні сорти: шоколадна, мускатна, ванільна. Жовта, зелена, бордова, помаранчева і навіть чорна. Поки ми збираємо хурму, В Наталі - постійно дзвонять клієнти, аби замовити фрукти.

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

Ало, добрий день, ви мені, будь ласка, скоренько кажіть-ко, бо я дуже занята.

А ось й улюблена хурма господині - солодка із ромовим присмаком - дика віргінська.

Я потрясу, а ми будемо збирати. - Аж не віриться, що на Закарпатті в саду, збираю з землі хурму.

І так пані Наталя живе вже 18 років.

У вас тут такі краєвиди, просто неймовірно. - Я вже привикла. Он бачите, замок там, як гарно видно.

І нині нові ідеї не покидають пані Наталю. Чотири роки тому поїхала на Сицилію, звідти й привезла... Петра та Євгенію.

Це грецька фісташка. От прошу - Євгенія. Вона - жінка. До неї опилювач Петер там. Вона цвіте. Він лінується.

Якщо ви ніколи не бачили дерева фісташок - то так, це вони. У пані Наталії я дізналася чимало секретів садівництва. Та одна новина мене й справді приголомшила. Жінка продає свій диво-сад. Навесні вона зламала хребець, а постковідний синдром геть звалив із ніг.

Тут треба людину, котра буде це любити, котра буде так леляти, як я. - Ви будь-кому не продасте? - Нє.

І вже знайшла потенційного покупця. Головне, аби новий господар бачив у саду не тільки бізнес. А живу природу, яка віддячує за турботу.

Наталія Мартишинець, власниця екзотичного саду:

Я кожне дерево підійшла погладила, подякувала йому. Воно усвідомлює, воно відчуває ласку, воно віддає з усьою душою мені всьо.