Понад половина населення України не читає книжок [ Редагувати ]

Наш наступний сюжет про реальну історію, яка могла б стати сценарієм комедійного детектива. Двоє злодюжок залишили на місці злочину власні документи. Та коли їх піймали, суддя здивував усіх! Бо несподівано, замість тюрми, відправив злочинців... до бібліотеки.

Які книги їм присудили прочитати? І що сьогодні читають українці, - розкаже Олександр Васильченко.

Бібліотека замість... виправної колонії. В Одесі винесли найнесподіваніший вирок за всю історію. Суддя Олександр Гарський засудив двох крадіїв до... Марка Твена, Тараса Шевченка і Джека Лондона. На лаві підсудних хлопці опинилися після того, як поцупили з машини дві магнітоли. А тікаючи, залишили наплічники з документами. Вивчаючи їхню біографію, Гарський зрозумів: випадок тут - непростий.

Олександр Гарський, суддя Малиновського районного суду Одеси:

Один з них виріс в інтернаті без батьків, хоча батьки свідомо відмовились від нього. Одразу такі образи спливають, що людина була позбавлена і любові, і тепла материнського.

У судді склалося враження, що крадії - ніби діти: ні книжок не читали, ні світогляду не сформували…

Руслан, засуджений:

Я до седьмого класса был как бы хорошистом, а потом подрос, учебу забросил.

Але тепер доведеться засісти за навчання. Суд виніс ухвалу: один рік іспитового терміну та зобов'язав прочитати "пригоди Тома Соєра" Марка Твена, "Біле ікло" Джека Лондона та вірш "Минають дні, минають ночі" Тараса Шевченка. Тобто літературу про цінності життя.

Олександр Гарський, суддя Малиновського районного суду Одеси:

А саме: що потрібно працювати, потрібно відноситись до людей, по-іншому, доброзичливо, потрібно поважати право власності: тобто це все можна з цих книжок дістати, да.

Чи читають зараз українці? Чи молодому поколінню - гаджети й серіали замінюють книжки? Цього тижня стався ще один літературний конфуз. Народний депутат Давид Арахамія - переплутав Григорія Сковороду з... Леонардо ді Капріо.

Кто автор фразы - "Мир ловил меня. Но не поймал". И что это означает с вашей точки зрения? - Без понятия, кто автор. У меня, почему-то Леонардо ди Каприо в каком-то фильме "Поймай меня, если сможешь" - Перекликается, но нет.  Это вообще Сковорода.

Олександр Васильченко, кореспондент:

Ломоносов, Маршак, Джек Лондон. Григір Тютюнник. Що взяти? Просто очі розбігаються. В бібліотеці завжди така неймовірна атмосфера. Потрапляючи сюди, хочеться взяти щось в руки й почитати. На запах паперу, взагалі не можна ні з чим порівняти. О, Данте. Треба відновити у пам'яті "Божественну комедію". Візьму почитати. Запишіть мені, будь ласка, цю книгу.

Це - столична бібліотека імені Котляревського. Пані Лілія розповідає: ходять сюди всією родиною щотижня. Щоразу купувати книжки - дорого:

Лілія, жителька Києва:

Перечитую Еріх Марія Ремарк "Тіні в раю", з задоволенням. За місяць, так три-чотири.

Михайло Тимошенко, житель Києва:

За місяць можу прочитати десь дві книжки. А жанр? Мабуть, мандрівки.

Здається, що зараз мало хто навідується до бібліотек. Принаймні, у містах. Але, виявилося, це не так. Завідувачка Тетяна Головач каже: у них сім тисяч абонентів. Переважно - молодь, але є читачі - кому за 90!

Тетяна Головач, завідувачка бібліотеки ім. Івана Котляревського:

Чи ходить молодь на абонемент, індивідуально, виважено, осмислено, то ходить. І це дуже тішить.

В нас тут зарубіжна література, там російська, тут українська сучасна, дожовтнева українська література і вибір в нас є великий.

А це бібліотека села Голинь на Прикарпатті. Працює вона без вихідних. І щодня сюди приходить близько 30 людей.

Буває, як нова книжка є, у нас стоїть черга на нову книжку.

Одна з таких відвідувачів - Богдана.

Я б хотіла все прочитати, але це тяжко (сміється)

Читає дівчина - багато.

Богдана, жителька села Голинь:

Мені цікаво взяти романи, мені цікаво життя тих героїв, їхні переживання, їхні ситуації які ставалися з ними. Психологію цікаво читати для саморозвитку.

Та останнім часом, нарікають бібліотекарі, дітей усе більше тягне на електронні гаджети.

Любов Жекало, бібліотекарка:

Колись діти не мали комп'ютера. А зараз є телефон, кожен має комп'ютер в кишені, і до книжки все ж таки менше але...

Цікавитися художнім словом стали рідше не тільки діти й підлітки, а й дорослі.

Останній раз коли читали? - Не могу сказать, лет десять назад.

Зараз багато читаєш того, що потрібно в роботі, а часу, щоб перемикнути мозок на художню літературу, на жаль, немає.

Лакмусовим папірцем - читають українці чи ні, завжди називали столичне метро. Добираючись у справах, кияни часто були із книжками в руках.

Олександр Васильченко, кореспондент:

Раніше в столичному метрополітені можна було побачити безліч людей, які читають книжки. Яка зараз тут ситуація, подивімось.

Проїхавши двома гілками, я завважив тільки двох пасажирів, які тримали розгорнуті книжки перед собою.

Соломія, жителька Києва:

Я просто таке нововведення у своєму житті прийняла, бо це допомагає взагалі сконцентруватися навіть у метро.

Інші - змінили друковані сторінки на телефони. Одні сидять у соцмережах, інші занурилися в ігри. Читають одиниці.

Наталія, жителька Києва:

Хто читав, той і читає. - А ви? Я от бачу, що ви читаєте? - Читаю. - А що читаєте? - Читаю Славу Уссе.

Те, що українці стали менше цікавитися книжками, видно і на книжковому базарі. Ятки тут - відкриті, покупців - майже немає.

Олександр, продавець:

Сейчас в основном люди читают с планшетов, с телефонов и в интернете. Поэтому на счет книг - становится все хуже и хуже. Обидно, конечно.

Тетяна, продавчиня:

Книга паперова коштує, от, наприклад - 300 грн. Кожна мама може дозволити купити таку книгу дитині? Ні. І це наші українські видання.

Читання - стає прерогативою інтелектуальних еліт, а не масовим явищем. Хоча на ринку - безліч різножанрової літератури. Любко Дереш - письменник, книжки якого стоять на полицях крамниць. Свої перші романи - "Культ" і "Поклоніння ящірці" - написав ще фактично підлітком, і одразу став відкриттям в сучасній українській прозі. Про читацьку тенденцію говорить фактажно і без оптимізму:

Любко Дереш, письменник:

Тенденція остання 5-10 років існує на скорочення читання. Якщо ще позаминулого року не читали третина українців, то зараз не читає взагалі 57 відсотків України.

Читацька аудиторія напряму пов'язана з рівнем загального добробуту. Втім, хто читав, той і читає. Серед літературних трендів Дереш називає такі:

Любко Дереш, письменник:

Це мода на постколоніальну літературу, на великі родинні саги. Ну і зважаючи на українську ситуацію, книги, які досліджують українську ідентичність.

І українська література - розвивається, бо таки має свого читача. Нехай не масового, але - відданого.