Російські загарбники відправляють українців до фільтраційних таборів: історії тих, кому вдалося вирватися [ Редагувати ]
Примусова евакуація. Погодьтеся, це звучить страшно. Російські загарбники і надалі силоміць упроторюють українців, які хочуть виїхати з тимчасово окупованих територій, до фільтраційних таборів. Таких Росія вже створила десятки - як на Донбасі, так і на території федерації.
Ті, кому вдалося вирватися звідти розповідають: місця ці нагадують такі, про які більшість знає з підручників історії про Другу світову. Концентраційні табори нацистів. І фільтраційні рашистів. Що між ними спільного? Розкаже Даніїл Снісар.
Через них пройшли 18 мільйонів людей, з них 11 мільйонів - безжально знищили.
"Ніколи знову" - гасло, якого ми так старанно дотримувалися 77 років. Тепер історія повторюється.
Мы даже в туалет ходили под конвоем.
Німецькі нацисти тоді...
Анастасія Гулей, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц":
Забрали твій облік, забрали одежу, оставили номер - забудь як тебе звать, як твоє прізвище, ти вже не людина, ти аюзвешн.. всьо.
І сучасні рашисти, які змушують людей жити за своїми правилами - зараз.
Жизнь начать с чистого листа. А я не хочу. У меня предидущие листы такие были чистые, светлые. Я хочу вернуться на свои страницы.
Це реалії, з якими кожного дня стикаються українці, яких окупанти силоміць "евакуйовують" на свою територію, через "фільтраційні" табори - сучасний аналог тих, що німецькі загарбники створювали під час Другої світової.
Маркіяну Дмитровичу було лише вісім, коли його забрали в концтабір "Саласпілс". Каже: той день не забуде ніколи. Бо вивозили з його рідного села в Білорусі - нацисти не всіх.
Маркіян Демидов, колишній в'язень концтабору "Саласпілс":
Детей и стариков загнали в колхозную баню и спалили живыми. Мы слышали эти крики, этот ужас.
Погодьтеся - майже те саме роблять і зараз, тільки вже російські армійці. Яскравий приклад - ситуація на "Азовсталі". Де Росія, по суті, тримає у полоні сотні людей під постійними бомбардуваннями.
В нашем бункере осталось 42 человека. Там дети 12-летние, 15-16-18-летние. Их надо оттуда достать. Сейчас идет активний обстрел "Азовстали".
Саласпілський концтабір німці розмістили в окупованій Латвії, неподалік Риги. Там тримали малолітніх в'язнів, яких потім використовували як донорів крові для поранених німецьких солдатів.
Маркіян Демидов, колишній в'язень концтабору "Саласпілс":
Я работал. Мне был восьмой год, я пилил чурки метровые с приятелем, и мы голодные в концлагере. Утром баланда. Миска такая, ну, может, литр. И давали - на детскую ладонь умещался кусок хлеба. Озброт назывался. Отжимки свеклы - 40%, отруби - 30%, мука из соломы - 10%, древесные опилки - 20%. Вот еда.
Рисова каша, чай і шмат хліба, якщо пощастить. Це все, чим окупанти годують наших співвітчизників у своїх фільтраційних таборах. Прийом їжі - максимум два рази на день.
Запах здесь хуже, чем в туалете. Потому что здесь находятся больные и инвалиды.
А так виглядає типове місце "фільтрації", куди рашисти відправляють наших людей. На відео, яке поширили у мережі днями - школа у російській глубинці. Люди сплять на столах, підлозі. У будівлі антисанітарія. А "зручності" - на вулиці, - не дивуйтеся, туалет на дворі - звичайна картина для російських сіл.
Вот это называется санузел. Один кран на 350 человек. А может даже и больше.
Олександр Скрипаль, біженець з Маріуполя:
Жили в школе и в клубе люди. Мы в школу поселились. Кто-то спал в коридоре на столах, кто-то на полу, потому что просто негде спать. Много людей с животными, с собаками. С оставшимися вещами. Причем, на этом пункте, люди до 10 дней сидели.
І таких "концтаборів" на території РФ рашисти створили вже чимало. Кого-куди відвезуть - це як пощастить.
Влада Гаврилюк, переселенка, волонтерка:
Это лагерь в Тихвинно, Ленинградской области. Это лагерь в Ростовской области. Следующий лагерь в пгт Врангель. Это Дальний Восток, чтобы вы понимали, куда отправляют людей именно с Мариупольской пропиской.
Олександр Скрипаль, біженець з Маріуполя:
На Россию очень редкие автобусы. Так, в основном, на Стаобешев и Донецк. Пи чем, ты фильтрацию там походишь и дальше сидишь, сидишь, ждешь.
На тимчасово-окупованій території найбільший фільтраційний хаб. Відправити можуть і в Крим.
Таміла Ташева, постійна представниця президента України в АР Крим:
Чоловіків роздягають до гола. Розглядають, чи в них є якісь татуювання на тілі, які могли б свідчити про участь у Збройних силах України. Ще якусь афіліяцію зі Збройними нашими формуваннями і так далі.
Прискіпливу перевірку проходять і жінки, і діти. Для рашистів важливо усе - хто твій друг, хто твій ворог. З ким листувався, на які телеграм-канали підписаний.
Заходишь в палатку, там раздеваешься, провеяют документы. После документов идешь, очень много столов. Везде полностью сканируют твой телефон. Все документы, все твои контакты, все связи.
І це, як засвідчують очевидці, відбувається під дулом автоматів. З погрозами, знущаннями - усе в дусі нацистських вбивць.
Угрожали нам, что нам нужно бежать. Не только в Запорожье, но и дальше в Европу, потому что они все равно нас догонят. Это были военнослужащие, у которых был там лагерь. У них был там палаточный городок, где нам пришлось переночевать. Можно сказать, под дулами автоматов.
Орки навіть на роботу можуть відправити. Особливо потрібні руки у російській глубинці.
Павло Лисянський, правозахисник:
Что с ними поисходит дальше - в зависимости от региона, в который они попали. Примером, в Казахстане их не привлекают на работу. На Камчатке - привлекают. Им уже нашли там работу.
А охочі повернутися, з рештою змушені миритися з життям у нових умовах. Адже окупанти часто забирають у депортованих документи. І це - глухий кут, адже оформити нові документи дистанційно неможливо.
Влада Гаврилюк, переселенка, волонтерка:
Услышьте этих людей. Они реально сейчас находятся в жопе мира, в России. Которая напала на нас. И люди, чудом выжившие, они попали туда. Они хотят домой, или в Европу. Но они не могут, потому что нет рычага адеватного, для того, чтобы они получали эти документы.
Загалом, за оцінками ООН, з окупованих Росією українських територій до РФ вивезено від півмільйона до 700 тисяч наших співвітчизників.