Почати життя з нуля: історія родини, яка тікала зі Словʼянська [ Редагувати ]
Почати життя з нуля в новому місті. Таке завдання в одну мить постало перед мільйонами українців. Без даху над головою та без роботи. Нині кожен намагається хоч якось облаштувати своє життя. Наша наступна історія про родину Микитенків зі Слов'янська. Про те, як виїжджали з міста та як зараз живуть - дивіться далі.
8 років тому родина Маркевичів уже відчула на собі, що таке русскій мір. Тоді їхній рідний Словʼянськ став першим містом, яке захопили російські диверсійні групи. Майже 3 місяці в окупації. І потім звільнення - український прапор знову замайорів у місті. Тоді рідну домівку сімʼя з дворічним сином не покидала.
Ірина Маркевич, переселенка зі Слов'янська:
Совсем маленький… библиотекарь спрашивает - переселенцы? Говорю – нет, а он - я переселенец. Она на меня смотрит вопросительно - вы переселенцы? Нет, говорю, мы из Славянска, мы местные. А вова говорит - я переселенец. Его друзья-девочки были переселенцы - с Горловки, Донецка. Поэтому сейчас говорю - Вовчик, ты напророчил, что переселенцами мы все-таки стали.
Під постійними обстрілами провели майже півтора місяця.
Володимир Маркевич, переселенець зі Слов'янська:
Мы слышали каждый день, как летают ракеты над нашим домом. Очень страшно, когда вот так вот летают самолеты над твоим домом. Ты боишься, что в любой момент может прилететь на твой дом бомба.
Утім виїхати родині було проблематично.
Ірина Маркевич, переселенка зі Слов'янська:
У нас сложная семья, у нас в доме племянница моя инвалид первой группы, она очень тяжелый человек. Плюс старенька бабушка. Очень хотели пересидеть в Славянске.
Та все змінилося в одну мить. 8 квітня - рашисти вдарили по вокзалу в сусідньому Краматорську. На збори - було менше доби.
Олексій Маркевич, переселенець зі Слов'янська:
Утро началось как обычно с сирены, то есть опять же - страшно, не знаешь, осбтрел будет-не будет. Впопыхах все это собирались, ночью собирали вещи.
Два важких дні в дорозі. Зупинка в Дніпрі. І потім переїзд до столиці. І всюди - люди, готові допомогти.
Ірина Маркевич, переселенка зі Слов'янська:
Расттрогали просто до слез. Предложили - говорят, что у вас с деньгами, давайте мы вам денег дадим, это просто. И мы уезжали, они нам баночку варенья вынесли, вкуснешего домашнего варенья
У столиці сім'я зараз винаймає квартиру. І основна частина доходів йде саме на житло.
Такими родинами переселенців, як сімʼя Маркевичів, опікуються в благодійному фонді. Зараз проводять акцію - "Подаруй набір турботи", долучитися до якої може кожен. Триватиме вона до 30 червня.
Андрій Ковалевський, представник організаторів благодійного проекту:
Маємо 3 набори - продуктовий і 2 гігієнічних - для нього та для неї. Підвісити - це купити для інших людей. Тобто люди купують на сайті, і потім ці набори ідуть до благодійного фонду.
Владислав Шелоков, представник організаторів благодійного проекту:
Потім будемо передавати в міста, де є найбільше внутрішньо переміщених осіб зараз. В Полтаві, Запоріжжі,Дніпрі, Одесі, Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї та Львові. Ми щотижня надаємо допомогу понад 105 тисячам нашим співгромадян.
І яким через війну доводиться починати життя з нуля на новому місті.